«Самотність – найпоширеніша хвороба наших днів», – підмічає професорка Шеррі Таркл у своїй книзі «Самотні разом» (Alone Together). Проте самотність сьогодні не така, якою вона була раніше. Людина – соціальна тварина, і після того, як соціальні мережі змінили уявлення про людські стосунки, людина також змінилася.
Все виглядало оптимістично: у світі індивідуалістів соціальні мережі надали безмежний доступ до дружби. Однак виявилося, що вони лише відволікають людину від побудови реальних стосунків, спрямовують її увагу на саму себе та роблять її самотньою.
Відомий факт: соціальна організація мавп базується на групах чисельністю від 20 до 50 особин з міцними зв’язками всередині. Якщо кількість тварин у групі збільшується, група розпадається на дві частини. Максимальна кількість осіб у людських групах з тісними зв’язками – 150.
Соціальні мережі мотивують людину шукати все більше і більше «френдів». Однак це не та кількість, що переходить у якість. Стійка та відповідальна дружба між людьми перетворилася на обмін фотографіями та короткими повідомленнями. Замість розмов ми просто виходимо на зв'язок та вигадуємо, що розшарити, щоб лише ствердити своє існування. Спрацьовує формула «я розшарюю = я існую».
Чому так відбувається? Живе спілкування завжди має ефект непередбачуваності, тоді як онлайн-комунікація нагадує добре відфільтровану самопромоцію. Адже ми постимо лише свої найбільш красномовні фрази та зображення.