— Назвіть три основні постулати вашої програми?

— Я ніколи не пишу політичних програм, їх написано вже стільки, що просто перехреститись. Не писатиму принципово, бо в ці програми вже ніхто не вірить. Я буду працювати, як до виборів, так і після них. Повірте мені, я дорожу своїм іменем, це єдине, що в мене залишилось.

— Що доброго відбулося в Україні за останні 10 років?

— Єдине, що запам'яталося, – це Помаранчева революція, яку ми швидко виграли і у такому ж темпі програли. Хотілося отримати наслідки, подібні до грузинської практики, а натомість отримали те, на що й заслуговуємо. У наших людей не той характер, не та кров, немає такого, як у Грузії, Абхазії, де «кров за кров». У наших навпаки – підставити, знищити, якщо ти живеш краще, ніж твій сусід. Загалом, увійшли донецькі розуміння «разделяй и властвуй».

Розділили! Землю, заводи, фабрики – а результати? Конструкторів, фахових інженерів, майстрів викинули на смітник, зруйнували те, що напрацьовувалося роками. Вхопили в руки об'єкти – а довести до ладу? Вже всі країни світу дивуються, як можна мати таку кадастровість землі й так бідно жити? Вони все роблять для того, щоб зняти з гектара більшу врожайність, вирощену майже на піску та камінні, а ми на чорноземі вмудряємося отримати збитки.

Згадайте, як два роки тому у Полтавській області спалювали восени цілі поля кукурудзи, бо збирати врожай виявилося збитковішим, ніж його знищити. І хто до цього призвів? Чи не влада, яка лягла під інші країни, занизивши собівартість продажу, доки сільські господарі з інфарктами відлежувалися у лікарнях? Що тут згадувати, соромно за державу.

— Інтереси якої групи населення, на вашу думку, сьогодні найменш захищені законодавчо?

— Кажу відразу, як практик, бо за плечима вже не мало складних і не дуже приємних історій... Незахищені ті, хто не має кругової поруки, бо захист нашої держави сьогодні побудований саме на цьому. Якщо ти бідний і не маєш зв'язків, ти приречений.

Наведу приклад. Одна жінка з Гадяцького району, Наталя Бобровська, пішла до сусіда пиляти дрова за 16 гривень на циркулярці, бо вдома двоє діток, а на хліб... реально навіть на хліб не було. На очах у двох синів їй відпиляло циркуляркою п'ять пальців. Забрали в лікарню, запитали, чи є гроші. Немає, звісно, – зашили без наркозу. Вона йде в районну лікарню оформити групу інвалідності – їй говорять, що потрібно дати хабара. Область – те ж саме. Беру я цю жінку, везу в Полтаву на спірну комісію – відмовляють. Йду до головного лікаря у Полтавській області, у прямому сенсі слова ногами відкриваю двері і кричу з порога: «Вы просто охренели???».

  Я люблю жити проблемами інших людей, я живу заради цього, і лізу я в парламент не для того, щоб красти, а щоб давити, конкретно проїхатися катком по тих, хто не хоче розуміти людей, яких розумію я.

Везу її в Київ на перекомісію, дали групу, виплатили заднім числом 24 тисячі. А якби я сказала: і мені давай, давай гроші і мені! Хто б їй допоміг? Хто б захистив? Держава? Держава знищила її життя, саме вона примусила працювати в дощ, пиляти деревину за копійки! А чи пішов би депутат за 16 гривень пиляти, щоб лишитися потім без пальців? Та вони за одну свою лисину хвилюються так, що ладні мільйони заплатити, щоб той мох на голові наростити. Там, мабуть, не лише ноги й руки застраховані, а й місце у парламенті, бо їх звідти не викуриш.

Взяти іншу справу. Дівчинка – сирота, на неї повісили вбивство афганця, півтора роки утримували в СІЗО, а насправді вбили афганця працівники міліції. Півтора року судилася з ними, проводила мітинги, завалювала усі інстанції документальними підтвердженнями, що дівчина невинна. Дякую депутату Стретовичу, який побачив, що я вже з ніг падаю, і пішов до Пшонки, щоб той дав команду відпустити невинне дитя.

А якби не моє знайомство? Це теж свого роду кругова порука, але по-різному можна її використовувати. Якби не я, і якби не він? Де б зараз була ця дитина? Хто б за неї подумав? Держава? Її мати померла, коли дівчині було три роки, і якби вона побачила, як над нею знущалися, то вона б встала і ще раз померла.

Розумієте, я люблю жити проблемами інших людей, я живу заради цього, і лізу я в парламент не для того, щоб красти, а щоб давити, конкретно проїхатися катком по тих, хто не хоче розуміти людей, яких розумію я. Саме через їхні закони і зухвалість я не можу захистити оперативно, тобто швидко! Я захищаю, але на це йдуть роки, а якби була депутатом, то одна проблема вирішувалася б хвилин за п'ять, принаймні, я на це сподіваюся...

І ще хочу сказати, що я не вірю, що мене оберуть депутатом, – я занадто чесна. Якщо мені скажуть, що я виграла вибори, я не повірю. Але якщо це станеться, то я з першого дня знатиму, що здобула статус білої ворони.

Ірма Крат. Довідка Кандидат в народні депутати у місті Лохвиця, 151 в.о., 28 років. Навчалася в Гадяцькій школі №2 ім. Драгоманова та в Київському міжнародному університеті. Правозахисниця, громадська активістка, журналістка, з 2010 року – головна редакторка газети «Свобода слова». За словами Ірми, вона працює 25 годин на добу. Улюблена книга – «Мертві душі» Гоголя.

— Який напрям діяльності для вас є більш цінним: боротьба з корупцією, розвиток підприємництва, свобода слова, побудова громадянського суспільства, імідж країни, розвиток освіти, підвищення рівня життя, захист дітей, свобода самовираження?

— Скоріше за все, обирати напрямок не доведеться, потрібно буде розумітися на всіх напрямках діяльності парламенту. Там же немає такого, що береш участь у голосуванні лише в тих питаннях, що стосуються, наприклад, медицини чи науки. Ти маєш нести відповідальність за усі сфери розвитку країни. Щодо комітетів, то, скоріше за все, буду проситися в Комітет з питань організованої злочинності та корупції – це те, в чому я найбільше за практикою розуміюся. Мені подобається правозахисна діяльність, і я маю гарні результати. Я маю те, чого навіть діючі депутати не змогли виграти з трьома купленими освітами, і вони зі мною в цьому погоджуються. Я спілкуюся майже з усім депутатським корпусом, і вони це щиро визнають.

— Назвіть ім’я одного історичного діяча, котрий для вас є прикладом.

— Чорновіл. Це єдина, на мій погляд, людина, яка була за ідею. Хоча мені й говорять, що хороший політик – мертвий політик, але іншою я бути не можу.