Молодість на марші

Молодість на марші

141 10 хвилин хв. читання
6.04.2012

За півроку до парламентських виборів ВЕЛИКА ІДЕЯ вирішила здійснити моніторинг політичних ідей в Україні та знайти свіжу кров.

Пас'янс з двохсот активних партій в Україні виглядає комічним і тавтологічним. Картина рясніє химерними угрупуваннями, політичними ботами та придворними партіями, створеними під амбіції конкретного лідера. Ситуація особливо неприємна на фоні монополізації політичних ресурсів кількома олігархічними групами. В політиці домінує лицемірний стиль, мода на відстрочки, маніпуляції та турніри з публічної демагогії. Гарантії народовладдя гібридизуються, відбувається бенефіс рекламних стратегій, естетизація політичних змагань.

Сьогодні в Україні  більшість соціальних груп жодним чином не представлені на політичній мапі. Ми задалися питанням: чи є в Україні взагалі цікаві і молоді політичні ініціативи, позбавлені старої риторики про «порядок», «батьківщину», «духовне відродження», «славу і волю» і чи здатні вони бути сприйняті, особливо молодим поколінням?

 

МОЛОДІ ПОЛІТИКИ

С А М О В Р Я Д Н А   А Л Ь Т Е Р Н А Т И В Н А   М Е Р Е Ж А

Партнерство і декларативна автономія від ієрархій, багатолідерство і відсутність впливового інвестора

 

Фото з акції "Безпеку журналістам! Бандити не пройдуть! На захист Дорожнього руху"

 

Історик Володимир В’ятрович висловлює досить цікаву думку. Він каже, що політикам у владі вигідне популярне уявлення про, те що політика нині брудна. Так від політики відвертаються альтернативні сили. Разом з однодумцями, серед яких такі відомі журналісти як Єгор Соболєв, Ігор Луценко, В’ятрович готовий закачувати рукава і доводити, що чистота, чесність, порядність в політиці можлива. САМ також можна назвати проектом українських інтернет-активістів, цим вона нагадує антипутінську опозицію в Росії, «партію інтернету». Позиція САМ – голос людини, що знаходиться на своєму місці, простого професіонала, викладача філософії чи діяча малого бізнесу. Цінності САМ – працелюбність і відповідальність. Замість набридлого патерналістського слова «партія» В’ятрович з колегами пропонує модне поняття «мережа». САМ – в першу чергу, громадський, а не політичний рух. Політику В’ятрович доречно називає болотом. Основою його пропозиції – є партнерство і декларативна автономія від ієрархій, багатолідерство і головне – відсутність впливового інвестора. Так САМ уникає долі політичного бізнес-проекту. САМ – пропозиція горизонтальної демократії з акцентом на етику, замість ідеології. Проект, що вже пропонує структурні інновації, але поки що не окреслює ясну програму дій.

 

Д Е М О К Р А Т И Ч Н И Й    А Л Ь Я Н С

Політичне об’єднання класичного порядку, що формує ієрархію через регіональні представництва, з’їзди, ради; пропонують активно використовувати інтернет-технології для організації прозорості процесів управління

 

Акція протесту під стінами офісу Партії регіонів та Адміністрації Президента разом з жителями села Соколова Балка

 

Молоді люди в краватках з гарною репутацією – юристи, медійники, соціальні активісти, організатори брейн-рингів, створили партію «ДемАльянс». Лідер партії – Василь Гацько, мозковий центр – Віктор Андрусів. З однієї сторони, це політичне об’єднання класичного порядку, що формує ієрархію через регіональні представництва, з’їзди, ради; з іншої, – вони пропонують активно використовувати інтернет-технології для організації прозорості процесів управління. В певних питання «ДемАльянс» має консервативні погляди, наприклад, вони виступають проти абортів чи одностатевих шлюбів. Проте вони проявляють високу активність по боротьбі з хабарниками. Наприклад, зараз вони беруть в осаду НафтоГаз, в свій час – виступали за покращення закону про громадські організації. «ДемАльянс» твердить відому ремарку – головним ворогом українського народу є корупція, за даними партії кількість вкрадених корупційним шляхом коштів складає 123 млрд. грн. на рік, що дорівнює третині українського бюджету. Відповідно своїм ворогом партія вважає корупціонера з мохнатими руками. Серед принципів знищення корупції «ДемАльянс» пропонує, наприклад, невідворотність покарань. Також планується впровадити публічно доступний реєстр корупціонерів, громадяни, що потраплять до цього списку, не матимуть права займати державні посади. Серед прогресивних ініціатив, запропонованих партією, можна вказати на «електронний уряд» – систему реєстрації підприємств через інтернет. Так само через інтернет будуть здійснюватися і державні закупівлі. Цікавим є також те, що партія будує свій економічний базис на системі краудфандингу та принципах низової фінансової довіри.

 

Л І В А   О П О З И Ц І Я

Виступають проти присутності військових баз в Україні, за скасування комерційної таємниці та права інтелектуальної власності на продукти мистецтва й науки, за доступ кожного до суспільного управління через Інтернет

 

Агіт-поп об'єднання

 

Серед багатьох лівих і псевдолівих рухів в Україні об’єднання «Ліва опозиція» виділяється якісною протестною активністю (протидія прийняттю нового трудового кодексу) та інтелектуальною й дотепною критикою олігархічного режиму. «Двадцять років тому нам обіцяли капіталізм з людським обличчям. Те, що вийшло в результаті – радше нагадує зовсім іншу частину тіла» – так починається маніфест організації. «Ліва опозиція» наразі існує як громадське об’єднання з політичними амбіціями та стоїть на принципах самоврядного соціалізму. Їх дискурс не оминула традиція здорового антикапіталістичного пафосу та зворушливих апеляцій до робочого класу. Проте вони скептично відносяться до полемічних атлетичних трендів на кшталт «сильна» чи «конкурентоспроможна» Україна чи міжнаціонального кокетства, як то «братські народи». Діяльність «Лівої опозиції» не позбавлена інтеграції в світові процеси (підтримка руху Occupy) та романтичного шарму (організація вечорів революційної творчості). Об’єднання виступає проти присутності військових баз на території України, за скасування комерційної таємниці та права інтелектуальної власності на продукти мистецтва й науки, за доступ кожного до суспільного управління через Інтернет.

 

І Н Т Е Р Н Е Т   П А Р Т І Я   У К Р А Ї Н И

Управління країною через інтернет: онлайн-вибори, контроль діяльності органів влади, створення соціальних сервісів. 

 

Акція протесту проти податку на інтернет

 

Створена одеським хакером Дмитром Голубовим «партія 21 століття» агітує за всебічне використання інтернет-ресурсів та нанотехнологій в управлінні країною та наданні соціальних сервісів. Партія пропонує перетворити всіх виборців на користувачів мережі інтернет, і планує впровадити діяльність відкритих порталів, через які користувачі зможуть контролювати діяльність органів влади: від електронного голосування до online-бюджету. Інтернет партія України анонсує запуск національного краудфандинг проекту, легітимізації електронних підписів, електронних щоденників для учнів, діючої в реальному часі карт подій України, загальнодоступної для редакції стратегії розвитку міст – проект wikicity, створення системи смс-сповіщення про вільні місця для паркувань. Передбачається також електронний перепис населення та створення загального реєстру, який може допомогти владі контролювати діяльність громадян.

 

МОЛОДИЙ ВИБОРЕЦЬ

Сьогодні в Україні не існує авторитетного політичного осередку, що би представляв у політиці молоде покоління, тим більше з перспективою перетворення у майбутньому на партію широких суспільних інтересів. Формально існує лише 4 молодіжні партії, це навіть менше ніж козацьких партій. Діяльність молодіжних партійних об'єднань виглядає конспіративною і пасивною. Інформацію про деякі з них марно шукати, інші мають ледве живі офіційні інтернет-сторінки. Так, на сайті Молодіжної партії України відвідувачів досі вітають з Тетяниним днем, на офіційній сторінці партії «Молодь до влади» неможливо знайти жодного прізвища. Про якусь репрезентативність годі казати. Ми запитали у молодих експертів, чому так сталося, що молоді люди не бажають йти в політику і брати на себе відповідальність за долю країни.

 

 

Володимир Іщенко, соціолог, координатор моніторингу колективних протестів Центру дослідження суспільства

Майже всі партії, що зараз домінують в українській політиці, створені як електоральні машини, тобто, насамперед, як інструменти проведення певних людей до владних позицій через процедуру парламентських виборів. Перш за все, а для чого молоді йти у ТАКУ політику, яка домінує в нашій країні? Більше того, в політику масово не йде не лише молодь, але й інші вікові групи. Згідно з опитуваннями, переважна більшість українських громадян не довіряють уряду, політичним партіям, іншим політичним інституціям. Причому це не лише українське явище. Наприклад, участь у виборах падає в багатьох західних країнах. Відомі рухи Occupy критикують не тільки фінансову олігархічну еліту, але й модель ліберальної представницької демократії, за якої хто би не прийшов до влади, це зажди буде політика в інтересах найбагатших. Натомість пропонуються різні проекти більш "учасницької", низової, прямої демократії, яка б дала більше голосу власне народу та допомогла захищати інтереси більшості населення. Молодь в Україні обов'язково рано чи пізно політично активізується, але в неконвенційний та радикальний спосіб, кинувши виклик усій політичній системі в країні.


Світлана Заліщук, директор проектів ГО «Центр UA», координатор громадського партнерства "Новий Громадянин"

Політика в Україні – синонім лайки, бруду і брехні. Окрім іншого, з огляду на методи політичної боротьби з опонентами, які використовує влада, це питання стає майже риторичним. Ситуація може переламатися, якщо молодим вдасться показати, що може бути інакше.

 

Олександр Володарський, соціальний активіст, художник

Прежде чем отвечать на этот вопрос, следует дефинировать само понятие «политика». Некоторые подразумевают под этим то, что происходит в коридорах власти. В такую политику молодёжь как раз вполне идёт, есть огромное количество юных припартийных карьеристов, участников различных студенческих парламентов, официальных профсоюзов и так далее. А есть другая политика – желание лично управлять своей жизнью и влиять на жизнь окружающего общества. Такая политика не ограничена какими-либо жесткими институциями или формами. В неё люди тоже идут, и даже больше чем в «официальную» политику, но всё равно, не так много, как хотелось бы.

Причина наверное в том, что многие не смогли до конца переварить философию эпохи постмодерна. То есть люди приняли некий ценностный релятивизм, отсутствие абсолютной истины и решили, что это позволяет им плыть по течению. Это же очень легко и приятно говорить «я над политикой», «я выше этого», «мои убеждения слишком сложны, чтобы уложиться в политические штампы». Обычно так говорят люди у которых нет никаких убеждений в принципе. А отсутствие собственных убеждений автоматически подразумевает принятие позиции «большинства», которая, на самом деле, является позицией не «большинства» (основная масса людей так же плывёт по течению), а небольшой правящей прослойки. Утверждение «я – аполитичен» тождественно утверждению «я – люблю власть».

Консерваторы пытаются притвориться, что никакого постмодерна не было и вернуться в прошлое, к старым добрым идеалам. Хотя этот проект реставрации прошлого является постмодернистским по своей сути. Тупиковый путь, всё равно что пытаться склеить чашку, расколовшуюся на десятки осколков – всё равно будет пропускать воду. Нужно учиться обходиться без чашки, или лепить из глины новую. Строить новые ценности, исходя из реальных материальных предпосылок, а не абстрактных идеалов, навязанных свыше. Это неизбежно произойдёт, люди вернутся в политику. Просто мы сейчас живём в период реакции, в период спада, их в истории было достаточно много. Он не будет вечным, за спадом всегда следует подъём.

 

Зрозумілі поради, завдяки яким бізнес зможе вийти на краудфандинг, а значить залучити ресурси, підвищити впізнаваність свого бренду та зростити спроможність команди.

Міфологічні персонажі можуть бути переможені лише іншими міфологічними персонажами.