Добре забуте старе

В середині жовтня громадський рух «Чесно» нарешті оприлюднив результати моніторингу кандидатів-мажоритарників. Результати перевірки виявили, що з кожних 10 кандидатів 4 не відповідають простим критеріям порядності. Але ще менш приємна статистика вийшла серед числа самовисуванців. Виявилося, що з незалежних кандидатів 44% не відповідають критеріям «Чесно». А це той бонусний прошарок, який зміг балотуватися саме завдяки відновленню мажоритарної системи. Саме на таких кандидатів, незалежних від участі в старих партіях, покладалась особлива надія.

Повернення мажоритарної системи, схоже, ніяк не змінило загальну культуру проведення кампаній. За словами кандидата-мажоритарника з Тернополя Володимира Кухара, вирішальну роль став відігравати принцип «хто платить, той і замовляє музику»: «Це виразилося у масовій, практично повсюдній «джинсі» — підміні новинної інформації політрекламою без належної позначки; у великій кількості підроблених або у дійсності навіть непроведених соцопитувань; у роздутій ролі зовнішньої реклами».

Думку колеги продовжує кандидат зі Святошинського округа Києва Сергій Киричук: «Головна тенденція — це безпрецедентний підкуп виборців. Причому, проблема не тільки у грошових мішках, а у тому, що люмпенізована частина виборців прагне продати власний голос. А зважаючи на те, що вибори проходять в один тур, перемогу може здобути кандидат, що набрав усього 15% голосів. У той час, коли претенденти на пост президента США ведуть дебати про енергетичну безпеку, бюджетну політику, податкову систему, наші політики звертаються до найпримітивніших націоналістичних штампів, як українських, так і проросійських».

—

Читайте інтерв'ю з Володимиром Кухарем, Сергієм Киричуком, Тетяною Монтян

	ВОЛОДИМИР КУХАР: «Я хочу зробити систему, як у Грузії, коли людина спілкується з державою лише один раз».

	Кандидат від нових лівих СЕРГІЙ КИРИЧУК про важливість соціальних рухів, Трудовий кодекс та свою дружбу з родиною Че Гевари.

	Буйні йдуть у парламент! Навіщо скандальному адвокату, блогерці, «самурайці» ТЕТЯНІ МОНТЯН Верховна Рада України?

Кандидати-камікадзе

Вибори-2012 у мажоритарних округах продовжують традицію передвиборчих коаліцій, коли одні кандидати по власній чи партійній волі знімаються на користь інших. 12 жовтня кандидат у народні депутати по 223-му округу Ігор Луценко написав у своєму блозі: «Друзі, повідомляю, що знімаюся з виборчих перегонів». Свій вчинок кандидат пояснив тим, що «регіоналу» Пилипишину в окрузі протистоять цілих три кандидати від опозиції. Крім Луценка, це представники «Удару» і «Свободи», а шанс на поразку Пилипишин матиме, лише якщо голоси його противників не розпорошаться. Ініціативу Луценка жоден з його колег по округу не підтримав. Як відомо, Об’єднана опозиція і «Удар» зняли по 27 кандидатів на одномандатних виборчих округах на користь один одного, аби зменшити шанси кандидатів від Партії регіонів потрапити у Парламент. Багато це чи мало, можемо судити із загальної статистики: з початку цієї кампанії кожен 5-й зареєстрований кандидат-мажоритарник зняв свою кандидатуру.

Вибору немає?

На виборах 2012 року у бюлетенях вперше не буде графи «Проти всіх». Введення цієї норми співпадає зі стабільним зростанням політичної апатії виборців. Це ноу-хау змушує виборців, що не вірять у наявність притомних кандидатів, або ігнорувати вибори, або голосувати за непрохідні маргінальні сили, просто щоб не дозволити вкрасти голос.

Володимир Кухар зазначає: «Апатія велика, а оскільки ця апатія не матиме своїм наслідком ігнорування виборів — люди однаково підуть і проголосують — великою буде роль інерції і бажання сховатися, бути, як усі. Не пошук нового, а зростання ролі партійних брендів і бажання людей прихиститися до чисельної групи, до більшості — помітне явище сьогодні». Також перед виборами в Україні почав діяти анархістський рух ігнорування виборів «Вибору немає». Їхнє гасло: «Ми вважаємо, що громадянин повинен приймати політичні рішення не на виборах раз у декілька років, а щоденно».

—

Читайте інтерв'ю з Ігорем Луценком, Ірмою Крат, Павлом Різаненком

	Захисник старого Києва ІГОР ЛУЦЕНКО йде на вибори реформувати суди і боротися революційними засобами проти свавілля.

	28-річна кандидатка у депутати ІРМА КРАТ з міста Лохвиця не боїться стати білою вороною, якщо потрапить до парламенту, і йде туди, щоб рятувати незахищених від держави.

	Кандидат-мажоритарник з Броварів, меценат ПАВЛО РІЗАНЕНКО пояснює, чому наш віз не рухається і все більше грузне у болоті.

Політичний спільнокошт

Однак оновлена форма виборів виявила і певні позитивні зміни в організації проведення кампаній. «Це стосується збору громадських коштів на кампанію, залучення суто волонтерських сил, — зазначає Володимир Кухар. — Збір громадських коштів дав, думаю, безпрецедентний результат: за приблизними даними, через мої рахунки при зборі застави і коштів виборчого фонду пройшло більше 20 тисяч гривень. Кілька десятків громадян, майже виключно представників середнього класу і навіть менш заможних, винесли із своїх родин і добровільно пожертвували для політичної кампанії. Це якісно інший підхід, ніж вкрасти самому або взяти у того, хто вкрав, прийти і купити округ. У нашій кампанії виставляємо 13 спостерігачів, і усі працюватимуть добровільно і безоплатно. Єдине, люди отримають по 50 грн., щоб довезти в ніч виборів на таксі протокол з дільниці до окружної виборчої комісії і повернутися додому».

Краудфандинг і краудсорсинг у політичних кампаніях під час цих виборів набули впевнених форм. Через соцмережі шукав кошти на кампанію кандидат з Івано-Франківська Олесь Доній. Чимало кандидатів, таких як Тетяна Чорновіл, Тетяна Монтян, Сергій Киричук, Василь Гацько відкривали власні рахунки для пошуку фінансової підтримки від своїх прихильників. Найамбітніша спроба спільнокошту була здійснена партією «Демократичний альянс», і хоча з потрібних 2 млн. гривень партія змогла зібрати лише чверть суми, її тверде рішення не брати кошти від олігархів, безсумнівно, додало їй політичних дивідендів. Іншим демократичним досягненням цієї виборчої кампанії можна вважати присутність принципового дослідницького індикатора — все того ж руху «Чесно».

Чи буде нова революція?

Рік тому багряний екватор осені тривожив молодіжними революціями, що відбувалися в різних куточках планети. Україна тоді фактично лишилась осторонь масових світових подій. Проте після Помаранчевої революції в українському суспільстві зріє певне очікування можливості нового дієвого протесту. Однак, на думку Сергія Киричука, найближчі вибори не матимуть подібної розв’язки. «Думаю, що одразу після виборів революції не буде – люди зневірені. Ближче до президентських виборів у 2015 році ситуація буде загострюватись». Погоджується з ним і Володимир Кухар: «Протягом усього часу президентства Януковича, попри незадоволення його правлінням, я не передбачав і не передбачаю революційних дій після цих виборів. Поки не пройдемо належний шлях переосмислення, структурування, організованості, нічого революційного не буде».

—

Читайте інтерв'ю з Еміне Багатирли, Максимом Кіндруком, Василем Гацько

	Крымская активистка ЭМИНЕ БАГАТЫРЛЫ идет в парламент развивать гражданское общество и считает важнейшим достижением Украины ее миролюбивость и религиозную толерантность.

	Письменник МАКСИМ КІДРУК візьметься за освіту, альтернативну енергетику та культуру, якщо його оберуть депутатом.

	ВАСИЛЬ ГАЦЬКО: «За останній рік нашій команді вдалося зупинити розкрадання на 30 мільйонів гривень».