ВЕЛОСИПЕД І КІНО (публікація у всеукраїнській газеті "День")

Пам’ятаю, коли я була ще маленькою, десь у середині дев’яностих, тато постійно їздив містом на велосипеді — й на роботу, й до бабусі. Це економно — такою була головна мотивація його «дружби» з велосипедом. Тоді ще ніхто не задумувався над тим, що це екологічний вид транспорту. Про те, що їздити у справах на велосипеді — прогресивно, ми дізналися пізніше, коли українці стали частіше подорожувати Європою.

Із того часу, як я вперше пам’ятаю тата на велосипеді, минуло не менше 15 років, але двоколісний так і не став поширеним видом транспорту навіть на заході країни. Великою мірою цьому перешкоджає відсутність інфраструктури. Та не лише... Мабуть, я не помилюся, якщо скажу, що велосипед у більшості українців не асоціюється з повноцінним видом транспорту. Змінити таке ставлення вирішили організатори кінофестивалю «Ровер» (саме так називають двоколісних у Львові).

«У нашому місті багато говорять про те, що потрібно пересідати на велосипеди, але поки що всі розмови зводяться до того, що кілька сотень активістів використовують їх як постійний вид транспорту. Ми любимо кіно, користуємося велосипедами й вирішили, поєднавши ці два захоплення, організувати кінофестиваль. Нам здається, що саме такий спосіб пропагації може бути дієвим», — говорить Ольга РАЙТЕР, одна з організаторів фестивалю, засновниця та головний виконавчий директор мистецької формації Wiz-Art.

Навколо Rover Film Festival об’єдналося кілька громадських організацій Львова. Окрім Wiz-Art, це Асоціація велосипедистів міста, платформа урбан-руху Lypneva.com, ІТ-фестиваль Decoded, веломайстерня Franky Custom, блог Lviv Cycle Chic. «Ми будемо генерувати енергію, крутячи педалі, дивитися фільми, дискутувати, показувати міську веломоду, робити ровер із дрантя, проведемо ряд флешмобів, створимо фотовиставку «Велосипеди та їхні люди», а також пройдемося великим велопарадом містом», — ідеться в описі проекту. Про задуми організаторів, а також про те, що заважає українцям пересісти на велосипеди, ми поспілкувалися з Олею Райтер.

— Олю, підбірка фільмів у вас буде тематична?

— Це будуть художні ігрові та документальні фільми про користування велосипедами, але також — і про місто, життя людей у ньому, про інновації.

— Ви пропагуєте велосипед як вид транспорту саме тому, що він не забруднює довкілля, чи є інші важливі складові життя на велосипедах?

— Безпека для екології — це перша причина. Я не знаю, чи давно ви були у Львові, але ходити вулицями практично неможливо. Зараз люди самотужки збирають кошти й ставлять стовпчики на тротуарах, щоб машини не могли паркуватися там, де повинні ходити пішоходи. У нас буквально на кожній вулиці з обох боків припарковані машини. Адже їм дозволено в’їзд до центру міста, хоча спеціально облаштованих паркінгів там немає. Тому це наше «ні» автомобілям. Звісно, основне значення має те, що це екологічний, здоровий і недорогий вид транспорту.

— Та частина молоді (а саме вони здебільшого готові пересісти на велосипед), яка мислить екологічно, сьогодні в меншості. Що може спонукати організовувати своє життя з поправкою на навколишнє середовище?

— Молодь слідкує за трендами. Rover Film Festival — це також невелика спекуляція на трендах. Зараз дуже багато молоді у Львові їздить на велосипедах не тому, що вони хочуть бути здоровими, а тому що мати велосипед, фотографуватися з ним — це «кльово». Насправді не всі повинні бути ідейними, щоб їздити на велосипедах. А тому треба спокійно й практично підходити до цієї справи.

— Якщо про практичний бік справи, то великою мірою велосипед як вид транспорту непопулярний тому, що немає відповідної інфраструктури, а водії авто часто не сприймають велосипедистів за повноцінних учасників дорожнього руху.

— Я сама їжджу на велосипеді. Від мого дому до центру велосипедну доріжку прокладено лише місцями. Загалом по місту їх немає. Тому це — справді проблема. Але є й позитиви. Якщо рік-два тому водії неадекватно сприймали велосипедистів як людей, які заважають на дорозі, то зараз таке ставлення потроху змінюється. Наша мета — об’єднати організації та людей у місті й країні, яким небайдуже саме це питання, навколо фестивалю «Ровер». Це — наша спроба акумуляції людської енергії.

— Що ще, на вашу думку, не дозволяє українцям пересісти на велосипеди?

— Крім інфраструктури, також — лінь. Але, передовсім, інфраструктура й те, що цей вид транспорту не розрекламовано. Велопаркінгів недостатньо. Також велосипеди часто крадуть. Та й загалом культура в нас автомобільна.

— Ви показуватимете кіно за допомогою енергії, виробленої велопедалями. Як виникла ця ідея?

— Ідею створити велогенератори для виробництва енергії я запозичила з фільму Ізабел Ацеведо «Як збудувати гелікоптер» (Мексика, 2012 рік). У ньому розповідається про місто, яке повністю відрізане від електроенергії. І ось сім’я хоче подивитися футбол. Сину прийшла в голову ідея, що можна виробляти енергію, крутячи педалі. Коли я поділилася своїми думками з командою, і ми почали вивчати це питання, то зрозуміли, що виробництво енергії за допомогою велосипеда — ідея не нова. Таке мало місце в Австралії та США. Ми ж вирішили спрямувати цю ідею в актуальне для нас русло.

— Велогенераційні установки ваша команда розробила самостійно, чи ви запозичили технологію?

— Педалі-генератори зазвичай нерухомі. Нашою метою було зробити їх мобільними. Прототип нашої велогенераційної установки — це легка коробка і трикутник, на який ставиться колесо велосипеда. Але ми плануємо вдосконалювати конструкцію. Хоча, звісно, це не наш винахід. Навіщо вигадувати велосипед?

— Чи вдасться створити умови для їзди на велосипедах, залежить і від влади. Львівські чиновники йдуть із вами на контакт?

— Словесно — так, але суттєвої підтримки немає. Фінансово влада фестиваль не підтримує взагалі.

Наразі команда Rover Film Festival збирає кошти для реалізації проекту. Його бюджет становить 60 тисяч гривень; 25 тисяч організатори фестивалю планують зібрати за допомогою колективного фінансування проектів «Спільнокошт», яке в Україні реалізує платформа «Велика Ідея». Це означає, що долучитися до фінансування кінофестивалю «Ровер» може кожен (http://biggggidea.com/project/229/ — сторінка проекту на платформі «Велика Ідея»). За зібрані через «Спільнокошт» гроші команда фестивалю планує створити десять велогенераційних установок і придбати частину аудіопроекційної техніки.

Організатори Rover Film Festival не випадково так багато зусиль і ресурсів витрачають на виготовлення свого нестандартного обладнання. Адже воно зробить фестиваль мобільним. У Львові Rover Film Festival планують провести між 16 та 22 вересня — у Європейський тиждень мобільності. А далі на черзі — інші міста.

«Нас запросили в Ужгород, Чернівці, Івано-Франківськ. У цих містах свій потужний велорух, — розповідає Ольга Райтер. — Телефонували з Дніпропетровська й казали, що хочуть нас там бачити. Мені здається, це дуже добра об’єднавча тема, актуальна для всієї України. Загалом багато міст за своєю суттю є веломістами, адже там люди користуються велосипедами, бо немає громадського транспорту, і навіть не задумуються, що вони певною мірою прогресивні. Тому це — проект на перспективу».

«День» уже повідомляв, що цієї весни велорух активізувався також на сході, півдні та в центрі країни. Нагадаю, що в Дніпропетровську місцевий житель Євген Хіль організовує громадський прокат велосипедів, і до його ініціативи долучилися студенти Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара. У Херсоні науковець, співробітник Інституту фізики НАН України Олексій Євдокімов розробив власну модель велосипеда з електродвигуном і планує створити серійне виробництво. Вінничани запустили власне виробництво велосипедів, а в Донецьку невдовзі може з’явитися перша повноцінна велодоріжка. Запит із боку суспільства може змусити чиновників активніше працювати над створенням відповідної інфраструктури. І для об’єднання зусиль прихильників велотранспорту в різних регіонах країни Rover Film Festival з його філософією мобільності може бути дуже доречним.