львівські мандри

Ще одна художниця Людмила Шевчук поділилася своїми роздумами з приводу участі у нашому  проекті "Сни про Львів".

Існує стереотип, що зараз модно любити Львів: ніби правило хорошого тону серед людей, які шанують свій культурний та інтелектуальний рівень. Зустрічне питання: а як його можна не любити? Для мене Львів більше за десяток років пов`язаний із ключовими подіями мого життя – радісними чи сумними, але незмінно знаковими і важливими. Не випадково саме це місто стало маршрутом нашої першої із чоловіком спільної подорожі. А колись давно у Львові я вперше побувала у справжній майстерні художника, яка у ті далекі шкільні роки здавалась недосяжною казкою.

Величезну частину життя я писала тексти – і не повірила би, що в майбутньому писатиму картини. До пензля прийшла через захоплення китайським живописом та каліграфією, яке примусило рости, вчитись і пробувати інші техніки. Із різних мозаїк моєї діяльності  художній прояв з кожним роком все більше домінує і концентрує навколо себе решту життєвих занять і смислів. Просто обожнюю фарби – хоча колись ненавиділа запах олії і перспектива писати нею була страшним сном.

Чому Піссарро? Бо роль його постаті не можна перебільшити – і як Майстра, і як друга і наставника інших імпресіоністів. Щоб бути художником йому довелось подолати не лише злидні, а і великі табу культури, котра забороняла євреям створювати візуальні образи, бо це прирівнювалось до ідолопоклонства. Тому для мене Каміль Піссарро – приклад незламного духу, і у складні часи втоми чи невдач я згадую такий епізод із його життя. Повернувшись із Англії, куди із сім`єю та другом Клодом Моне він виїхав на час Франко-прусської війни, Каміль побачив, що майже весь його творчий спадок (близько тисячі полотен!)  став столовими ганчірками і підстилкою для німецьких коней.

Треба бути Великою Особистістю, щоби не зламатись, коли справа твого життя знищена. А лиш коротко потужити... і знову взятись за пензлі і писати нове. На таких людях тримається світ – і вони для мене є орієнтиром: творчим, моральним і духовним.

 

 

comments powered by Disqus