#ВолинськаЕкспедиція: видання Район.Історія запустило новий флешмоб

Завдяки 266 фундаторам вдалося зібрати 142 тисячі. До завершення збору лишилося всього 8 днів та 8 тисяч! Нещодавно редакція започаткувала новий флешмоб, який покликаний показати прекрасні куточки Великої Волині. Чимало доброчинців вже долучилися до нього, розповівши про свої улюблені місця та підтримавши видання Район.Історія. 

Взяти участь у флешмобі просто. Для цього потрібно:

• Опублікувати світлину з місця, де ви були, чи історія якого вразила.
• Розповісти про це у дописі та поставити хештег #Волинськаекспедиція.
• Перерахувати будь-яку суму коштів на підтримку сайту Район.Історія: https://biggggidea.com/project/rajonistoriya
• Позначити друзів, яких долучаєте до флешмобу.

Наші читачі вразили багатрогранністю цього неймовірного краю.

Наталя Мазепа опублікувала атмосферне фото із села Воротнів Луцького району.

«Я цього літа багато фотографувала. І багато їздила на ближні села. Багато думала. Банально - про життя-буття. Карантин він такий.

Завжди мріяла побачити трохи світу. Трохи вже побачила. І усвідомила дещо просте та важливе. Те, про що вже стільки чула і читала, але чогось тільки зараз відчула: не місця наділяють нас силою, а ми - місця. Це може пояснювати і зв'язок людини з рідною землею... Це не применшує цінність подорожей, а навпаки - підкреслює їхню медитативну важливість.

Цим постом хочу закликати вас подорожувати! І починати свої подорожі з ближніх місцин. Або ж і продовжувати ними. Послідовність тут не надто суттєва. Долучаю до флешмобу на підтримку Район.Історія Олена Кошелюк і Софія Момонт. У вас точно десь залежались хороші історії», – йдеться у її дописі.

Альона Качан описала своє знайомство із мальовничим Тараканівським фортом поблизу однойменного села Дубенського району Рівненської області.

«Перше моє знайомство з Тараканівським фортом було ще в студентські роки. В Тараканові жила тоді моя одногрупниця Inna Khrobort і якось запросила нас усією групою до себе, а заодно і побродити тунелями форту.

Цього року я зі своїми хлопцями відвідала форт вдруге. Вражень не передати словами! За роки форт змінився: крізь його стіни проростають дерева, кладка обсипається, а в темних сирих казематах панує тиша. Жалкували що не взяли фонариків, бо ж стільки цікавого ховається в темряві містичних тунелів форту. Мрію побувати в Тараканівському форту ще, але уже тепер з гідом щоб почути історію кожного його камінчика. Якщо колись #Волинськаекспедиція запланує туди екскурсію - місце бронюю вже)

Цей допис з'явився тут завдяки флешмобу від Район.Історія . Я рідко беру участь у різноманітних флешмобах, але тут просто треба підтримка хорошому проекту!» – поділилася Альона Качан.

Оксана Кашталян показала неймовірні краєвиди села Губків

«У давні часи, коли люди ще могли без проблем їздити компанією в сусідній район, ми з друзями вирішили втекти в ліси на кілька днів. Місцем перезарядки ми обрали невелике село в Березнівському районі на Рівненщині. Обрали ми його не випадково, а через неймовірні краєвиди і відносну відсутність інших людей.

Губків розташований на берегах річки Случ, яка дуже популярна на Рівненщині серед любителів гострих відчуттів та активного відпочинку через свої пороги. А власне неймовірні краєвиди створюють скелясті береги, які в деяких місцях досить суттєво піднімаються над водою.

Одну з таких круч ми спостерігали з місця нашої зупинки і перше, що привертало увагу - старі кам'яні руїни просто на вершечку пагорба. (Тут нарешті настає момент, який стосується історії України ) Це безформне нагромадження каменів, яке віддалено нагадує стіну, було цілим замком, збудованим ще у XV столітті на місці дерев'яного замку.

Перша історія про цей замок, яку я почула і яка навіть має часткове підтвердження у вигляді таблички на руїнах, розповідає про сотню козака Григорія Лободи. У деяких актах кінця XVI століття зазначено, що козаки Лободи захопили Губківський замок під час повстання Наливайка. А напів легендарні чутки продовжують, що з цього замку козаки відбивалося від поляків, які сплавлялися порогами Случа.

Як і будь-які руїни будь-яких замків, про це місце також гуляє багато легенд. Але розповідати їх треба безпосередньо серед руїн. Тому мені б дуже хотілося, наступна #Волинськаекспедиція відправилася в Губків. А для цього потрібно підтримати Район.Історія гривнею, адже проєкту лишилося менше двох тижнів для збору 150 тисяч гривень на Спільнокошті. Долучаю до флешмобу Emiliya Malinovska (ти ж пам'ятаєш нашу вилазку ) та Іра Кашталян

Умови прості: - опублікувати світлину з місця, де ви були, чи історія якого вас вразила - розповісти про це у дописі, може друзі теж захочуть поїхати, та поставити хештег #Волинськаекспедиція - перерахувати будь-яку суму коштів на підтримку сайту Район.Історія: https://biggggidea.com/project/rajonistoriya/ - позначити друзів, яких долучаєш до флешмобу.

P.S. Замок трошки видно справа на першому фото)».

Тетяна Боренко про озеро Люб'язь:

«Приєднуюсь до флешмобу від Тетяна Палаєвська Люб’язь – неймовірно гарне ☝️мальовниче, велике озеро у Волинській області, яке знаходиться біля кордону з Білоруссю. Це популярне місце відпочинку місцевих рибалок та туристів. Водойма має дуже цікаву форму – ніби два озерця поєдналися в одне. Люб’язь є частиною національного природного парку "Прип’ять – Стохід".

Люб’язь – озеро неправильної форми: згори воно виглядає так, ніби злилися два круглих озера і їх поєднує лише невеличка протока (місцеві мешканці також розділяють ці частини озера – називають їх "Велике" і "Мале" озеро"). У нього впадають дві річки: Прип’ять на півночі й Коростянка на півдні. Від рівня води у цих річках залежить і рівень води в озері. Водойма дуже мальовнича, з хорошими глибинами.

Довжина 3,8 км, ширина 2,5 км, площа 5,19 км², пересічна глибина 2,1 м, найбільша — 3,8 м. Гідрологічний режим залежить переважно від річки Прип'яті, яка тече через північну частину озера. В озеро з південного заходу впадає річка Коростянка. Є два прекрасних острови , до яких можна доправитись катерем, там можна поставити палатки, запалити вогнище, дуже гарно, позитивно відпочити, гостинність місцевих жителів Вас приємно здивує. Ласкаво просимо», – йдеться у дописі Тетяни Боренко.

Про одну із найцікавіших локацій Зарічненщини розповіла Аліна Апончук.

«Так уже склалося, що 2020 для мене минув абсолютно без мандрівок. Але, на щастя, я живу в навдивовижу мальовничому краї: рукою подати до річки Стир, у водах якої полощуть свої віти крислаті верби, зовсім поруч - прадавній ліс... і - свідок минулих епох - міст через річку Стир (одна з найцікавіших локацій на вузькоколійці "Антонівка-Зарічне"). Це єдиний в Україні великий дерев'яний залізничний міст, а, можливо, навіть і у Європи (але це моє припущення). І розташований він тут. У селі Млинок. Його довжина 153 метри. Побудували виняткову дерев'яну споруду ще у 1906 році.

Кожен, хто приїжджає до мене в гості, не має змоги уникнути знайомства з ним, бо це - справжнє місце релаксації, особливо для спраглих за спокоєм і тишею жителів міст і містечок», – йдеться у дописі Аліни Апончук.