У підлітковому віці я була майже на фут вищою за більшість хлопців, і в цьому була, принаймні, одна перевага: я завжди була оточена дівчатами. Ми поділяли спільні захоплення, ділилися найбільшими таємницями і підтримували одна одну у скрутні часи. Я б ніколи не стала тою, ким я є зараз, якби не чудові жінки у моєму житті.

Не дивно, що сьогодні, будучи засновницю технологічного стартапу AMP, я часто потрапляю на заходи, влаштовані такими організаціями, як Girls in Tech LA, Women 2.0 та Dell’s Women Empowerment Network. А минулого місяця на конференції The Next Billion у Сан-Франциско я усвідомила відчуття, яке переслідувало мене на всіх цих заходах.

Дечого бракувало (окрім чоловіків) – фізично відчувалася відсутність обачності чи потреби щось доводити, а натомість стали можливими щирий сміх, правдиві прояви вразливості та уроки, сповнені мудрості. Жінки на сцені не лише усвідомлювали силу та багатогранність своєї жіночності, але й, здавалося, не відчували жодної загрози. 

Натомість, можна згадати, як недавно критикували президентку Yahoo! Маріссу Майер (за те, що вона заборонила співробітникам працювати дистанційно) та операційну директорку Facebook Шеріл Сандберґ (за те, що вона недостатньо підходить для того, щоб очолити жіночий рух, а також нехтує систематичними змінами, необхідними для прогресу, у своїй новій книзі Lean In) – і стане зрозуміло, чому успішні жінки можуть відчувати потребу займати оборонну позицію. Але Сандберґ переконує, що ми маємо долати цей дискомфорт та обговорювати питання ґендеру, тому що «ігнорувати цю проблему – це класичний метод виживання», і «припинення дискусії обертається проти нас та гальмує прогрес».

Читаючи ці слова, я також визнала за собою схильність заплющувати очі на соціальну нерівність. Я помічала, що вживаю найрізноманітніші описові слова, перш ніж зазначити расову приналежність чи сексуальну орієнтацію людини, чудово розуміючи, що це може бути очевидним індикатором моєї ідентичності. Я намагалася влитися у компанію чоловіків, коли працювала у «чоловічих» сферах (таких як відеоігри чи технології), уникаючи необхідності розуміти та виражати свої емоційні потреби. Я навіть називала жінок-босів суками у компанії чоловіків, намагаючись відсторонитися та викликати більше симпатії.

Насправді, як показують дослідження, успіх та здатність подобатися позитивно корелюють для чоловіків і негативно корелюють для жінок. Щоб подобатися, пише Сандберґ, «ми ставимо під сумнів наші здатності та применшуємо наші досягнення, особливо у присутності інших. Ми принижуємо себе, перш ніж це зможуть зробити інші». Я задумалася: можливо, мій сповідальний стиль письма – це не лише спроба бути щирою, але й форма самозахисту?

У своїй нещодавній статті в журналі Salon Лінда Гіршман нагадує нам, що «рухи за соціальні зміни зазвичай складаються с аутсайдерів, і це викликає підозру, якщо не відкриту ворожість, до таких людей, як Сандберґ, які досягли успіху».

Ел Ґор висловив подібну думку, говорячи про зростання активності людей, що заперечують кліматичні зміни, і зазначив, що це може бути хорошим знаком того, що ми наближаємось до переломного моменту. Але чому ж Брене Браун, ідея якої дуже подібна до ідеї Сандберґ і яка очолює жіночий рух, що закликає прийняти власну вразливість та наважитись на великі справи, практично не зустріла негативної реакції? Схоже, що саме перетин жінок у бізнесі та позицій влади, що їх історично займали чоловіки, є особливо провокативним. 

Сандберґ говорить про необхідність більшої кількості жінок-лідерів, але зупиняється переважно на тому, як використовувати можливості в рамках існуючих організацій, не згадуючи про жіноче підприємництво – і в цьому моє критичне зауваження до книги. І гадаю, що я не одна така.

Зрештою, Forbes оголосив 2013 рік «роком жінок-підприємців», а кількість доступних онлайн-ресурсів, що мають на меті підтримати жінок-підприємців, усе зростає. Мій стартап AMP спрямований на те, щоб забезпечити інформацією та ресурсами студентів і професіоналів у сфері сталого розвитку та соціальних підприємців (і «жінки» тут – одне з багатьох ключових слів).

Під час недавньої дискусії із засновницею Bettyvision, платформи, що допомагає жінками візуалізовувати свої мрії, піднялась тема про те, як знаходити венчурний капітал та приватне інвестування. Це ще одна реалія, на яку я заплющувала очі, розвиваючи стосунки з потенційними інвесторами: у 2011 році лише 2-3% венчурного фінансування та 12% меценатських інвестицій пішло на підтримку компаній, очолюваних жінками. Це нелогічно з огляду на дослідження, опубліковане Доу Джонсом, яке показує, що компанії, профінансовані венчурним капіталом, у керівництві яких є більше жінок, мають більше шансів на успіх. 

Звісно, необхідно, щоб більше чоловіків інвестували у жінок. Але також потрібно, щоб більше жінок сиділо за інвестиційним столом. Жінки з легкістю роблять пожертвування неприбутковим організаціям; старші жінки віддають на благодійність аж на 89% більше, ніж чоловіки, згідно з дослідженням Жіночого інституту філантропії. Але, здається, жінки потребують більше фінансової освіти, щоб почуватися впевненіше у ролі інвесторів прибуткових підприємств.

Сайт MakinSense Babe намагається зробити фінансові новини та інвестиційні стратегії легшими для розуміння та більш захопливими, зводячи їх до самих основ та створюючи відеоролики, які одночасно навчають та розважають. Цей сайт призначений не лише для жінок, а взагалі для людей, що не є професіоналами у сфері фінансів – як значиться у підзаголовку, «фінансові спеціалісти дратують». Це не рішення, але з цього можна почати.

А ось ще 10 способів, як жінки можуть почати діяти прямо зараз: 

1. Припиніть називати себе жертвою – слова стають переконаннями, які стають реальністю. Висловлюйте конструктивні думки у розмовах про ґендер. Знаходьте для себе уроки та приводи для вдячності у кожній ситуації. 

2. Усміхайтесь та дякуйте, коли вам роблять компліменти.

3. Практикуйте чесний та відкритий діалог – почніть із членів сім’ї та близьких друзів і поступово рухайтесь назовні. Зважайте на доречність, але врешті-решт щира вразливість та регулювання особистих кордонів стануть органічними, природними і такими, що додають сил.

4. Не чекайте запрошення – просіть, якщо вам щось потрібно (для натхнення можна переглянути як просить Аманда Палмер). Ніхто не вміє читати ваші думки, а життя стає значно цікавішим, коли воно інтерактивне.

5. Не ставте під сумнів ваші досягнення і не виправдовуйте дискомфорт, який ви відчуваєте внаслідок свого зростання. Прийміть свої заслуги.

6. Якщо ви впродовж якогось часу говорите, що хочете щось зробити – шукайте підтримки і ПОЧНІТЬ ЦЕ РОБИТИ. Це дозволить іншим теж почати діяти (для натхнення можна переглянути цей ролик).

7. Майте до себе реалістичні очікування і відмовтесь від бажання бути досконалою. Спостерігайте, як зменшуватиметься ваша незадоволеність недосконалостями інших людей (для натхнення можна прочитати цей текст).

8. Якщо ви відчуваєте суперництво щодо іншої жінки, зверніться до неї і запропонуйте їй допомогу. Дивовижно, наскільки зустрічна дія (і трохи доброти) здатна розвіяти негативні почуття. Зробіть це для себе – образа отруює лише того, хто відчуває її.

9. Припиніть перейматися і говорити про свою провину. Така самозацикленість перешкоджає руху вперед. Натомість орієнтуйтеся на свої емоції і дозволяйте собі у будь-який час коригувати свій курс.

10. Високо тримайте голову.

Сара Макінні, засновник та керівник проекту AMP, медіа-консультант. Колонку в оригіналі опубліковано на Good.is