Історичний блок збірки: забуте і віднайдене
До здійсненого Центром урбаністичних студій дослідження Чоколівка була справжньою terra incognita – як для дослідників, так і для пересічних мешканців району. Один з респондентів, говорячи про походження топоніму Чоколівка, посилався на ефемерного інженера Миколу Чоколова, який насправді був промисловцем і, по-сучасному кажучи, депутатом. У іншому інтерв'ю з місцевою мешканкою воєначальник Саркіс Мартиросян, ім'я якого носять вулиця і сквер на Чоколівці, перетворився на науковця і культурного діяча. Водночас, чоколівчани відзначали, що історія району для них є, безумовно, цікавою.
Історичний блок збірки «(Не)комфортна (не)околиця: Чоколівка» – це про те, як територія невідомого поступово ставала ближчою, знайомішою і врешті-решт перетворилася на повноцінний об'єкт дослідження. Ми написали історію формування, забудови і заселення цієї місцевості, фактично, з нуля і прослідкували, як вона фігурує у спогадах і літературі. А крім цього, в індивідуальних дослідженнях, спираючись на минуле, виявили потенційні точки розвитку і проблемні зони району.
- Світлана Довгань і Ксенія Рибак реконструювали простір Чоколівки 1960-х рр., у якому мешкали, творили і взаємодіяли шістдесятники.
- Марія Лященко розробила концепцію ревіталізації закутої в бетон річки Вершинки і продемонструвала, який живильний потенціал цей проект може мати для району.
- Марія Оніс прослідкувала, які трансформації впродовж історії відбувалися з Кадетським гаєм – колись потужним лісом, про який зараз нагадують кілька топонімів.
- Володимир Бурковець показав, як перейменування вулиць району співвідносяться з ширшим контекстом декомунізації.
- Поліна Бондарук наповнила Вікіпедію акумульованим масивом інформації про Чоколівку.
Результати історичного дослідження вже почали впливати на Чоколівку. Проведений у вересні "Світличник" до дня народження Івана Світличного відкрив шістдесятницький пласт історії Чоколівки для місцевих і прокомунікував перейменування вул. Петровського на честь цього шістдесятника. А на вулиці Колективізації, що тепер носить ім'я дослідника Голодомору Джеймса Мейса, за 5 років після перейменування врешті-решт змінили адресні таблички. Досягти цієї, здавалося б, очевидної зміни ми змогли спільно з Національним музеєм Голодомору-геноциду.
Але це лише початок. Ви можете зробити невеликий крок, щоби зміни тривали. Для цього запрошуємо підтримати наш проєкт! :)