Навіщо і для кого #майстернядобра ?
Знайомтесь! Це наші Оля і Назар.
"Мене звати Оля, мені 40 років. В Центрі реабілітаціЇ я разом з сином
Назаром, йому 11 років.
Тато в моєму житті був дуже важливою людиною. Коли мені було
16 років, його нестало. І все моє життя змінилось…
Проводила багато часу на вулиці. Познайомилася з наркоманами, не встигла зрозуміти, як стала однією з них. Тепер зранку я знала, з ким і як я буду проводити свій день. Далі в житті відбувалися ті моменти, про які зараз навіть згадувати соромно. Через якийсь час поїхала до Москви на заробітки і там і залишилася жити, додому зовсім не хотілося. Познайомилася з майбутнім татом Назара, все, нібито, налагодилось. Здавалося, що в житті все добре, нарешті буде сім´я, в яку я вкладатимуся до останнього. Але поїхала додому в Кривий Ріг народжувати дитину. I Ібрагіма, батька дитини, я більше не побачила. Народила Назара. В пологовому будинку дізналася про свою невиліковну хворобу. Знову було дуже важко. Я почала багато пити. Назар ріс, а я напивалася, переставши приділяти увагу дитині…і так 10 років!
Наприкінці 2015 року цей жах скінчився, коли ми приїхали в Центр реабілітацііі Точка Опори. Я тільки на початку шляху під назвою – нове життя, але тепер в мене є надія на майбутнє для мене та мого сина»...
Наша Юля.
"Мене звати Юля, мені 47 років.
В мене була гарна сім´я, багато родичів, і звичайно, подруги та друзі. Але в моє життя непомітно прийшов «алкоголь». Особливо ситуація ускладнилася після розлучення з чоловіком і смерті мами. До цих пір не розумію, як таке могло статися, але за 2 роки моє життя перетворилося в «пекло». З кожним днем моє життя все більше висіло на волосині, лікарі поставили діагноз – цироз печінки і прогнозували мені житти не більше 2 місяців. Сили боротися не було, тільки діти тримали мене на цьому світі. Я дуже вдячна за свою дочку Олександру і сина Женю, що вони не здалися і боролися за мене.
Саша дізналася про Центр реабілітації Точка Опори. Моє життя змінилося. Я повністю вилікувалась. Центр став для мене домом, в якому я знайшла нову сім´ю...."
Тепер Юля також є служителем нашого Центру і допомагає пройти іншим дівчатам та жінкам шлях, який нещодавно пройшла сама - шлях зцілення та відновлення свого життя. Допомагає їм знайти себе в цьому світі, розкрити їх дари та таланти та дивитися на все по-іншому …
В листопаді 2016 року Оля та Юля успішно закінчили реабілітацію. В Центрі вони навчилися шити та з нетерпінням чекають відкриття #майстернядобра, щоб примінити там свої вміння та розпочати самостійне життя.
І це тільки декілька історій, а врятованих життів може бути набагато більше!!! Саме тому для нас так важливо, щоб #майстернядобра стартувала якомога раніше...
Реалізація проекту не тільки допоможе забезпечувати робочими
місцями дівчат, які пройшли реабілітацію, але й стане стабільною фінансовою
підтримкою, яка вкрай необхідна для нормального функціонування нашого Центру. А
це в свою чергу дасть можливість приймати більшу кількість жінок та дітей, що потребують допомоги!
Ми дуже вдячні всім, хто нас підтримує за тепло ваших
сердець та вашу допомогу, яку ви надаєте!