Про вітер у вітрилах....

Дуже часто коли ти намагаєшся щось зробити, а у тебе не получається, це одне, гірше коли ти щось робиш, а тобі ставлять палки в колеса. Ось про це вже можна сказати - немає вітру у вітрилах, нікуди не попливеш, може і хочеться, але не має змоги, вітру то не має і вітрильник...

Але бувають і такі випадки, коли здавалось би вже вітрила опустились, на морі повний штиль, до берега ще далеко і ти застрягаєш посередені безмежного водного простору. І здавалось би твоєму кораблеві тільки пливсти і пливсти, а вітру не має...опускаються руки...ти починаєш щось переосмислювати (шукати хоч якесь весло, щоб хоч трішки але наблизитись до берега)....

....аж раптом, порив вітру, сильний стрімкий, ти не встигаєш, щось і усвідомити як вітрила наповнюються енергією і корабль буквально летить до мети....

....саме тому від імені команди корабля (учнів-кадетів ВПЦ "3-й полк") хочемо подякувати нашим вітрам: Стецко Антону, Олександру Зінов"ьєву, Св"ятославу Хмельову....

....нашому шторму: Христині Горбокінь....  та нашому неймовірному урагану: Олександру Пилипенко.

Завдяки вам - наш корабль рухається далі! Дякуємо вам за те, що ви в нас є!