Чому спільнокошт?

Насправді спільнокошт не єдина можливість знайти кошти на театральну студію, яку ми замислили! Але ми обрали спільнокошт. Авторка проєкту, Олена Кучерук пояснює, чому.

Отже, можна вкласти кошти самим. Це звичайна бізнес-модель, яка передбачає звичайні ринкові відносини та отримання прибутку від своєї діяльності, аби забезпечити сталість проєкту. Ми не бізнесмени, в нас є наше звичайне життя і роботи. Ми не ставимо за мету зробити звичайну комерційну студію, яка буде генерувати стабільний дохід. Ми вкладаємо свій час і енергію. І кошти також вкладаємо: на костюми, на реквізит, на афіші та промоуцію. Ми проводимо заняття безплатно для тих, хто не має змогу за них заплатити. 

Другий спосіб - просити підтримки в міських органів самоуправління. Цей спосіб ми вже спробували й провели рік у напівпідвальному приміщенні комунальної власності, поділяючи наш час із численими гуртками, спортивними секціями в залі, який не прилаштований ані для репетицій, і тим паче для того, щоб там проводити покази.

Інший спосіб - написати грантову заявку та отримати фінансування від якогось донора. Я працюю в цьому секторі вже 5 років. Даючи кошти, донор буде вимагати повністю контролювати все у проєкті: кількість занять, узгодження вистави, кількості та списку учасників і буде вимагати включення обов'язково вразливих категорій населення. Але ми хочемо бути вільними! А ще хочемо надавати можливість приймати участь у роботі студії не тільки вразливих верств, але й тих, хто вважається благополучними. Ми за рівність і проти виділення в окрему привілейовану категорію окремих людей. 

А ще можна шукати спонсорів та меценатів. На жаль, поки нам це не вдається. Хто зна, в чому причина: складні часи, або відсутність поки належної культури чи близкість до ліній розмежування чи відсутність віри в те, що театр насправді потрібен.

Ми обираємо Спільнокошт, адже для нас донати від простих людей - як голос на виборах! Люди голосують, а значить - вірять в нас. Значить, це потрібно. І круто, що в кожного є можливість бути причетним до створення нових умов нової реальності нашого нового міста, що з набуттям статусу обласного центру (нехай поки що тимчасового) поступово набуває статусу і культурного центру. Саме завдяки таким проєктам і участі в них звичайних людей. Проте, де ви бачили звичайних людей? Ми всі надзвичайні! Лише якщо ми в це віримо!