Психолог організувала спеціальний табір, де діти-переселенці розвивають свої таланти
Коли почався збройний конфлікт на сході України, психолог Анна Ленчовська, вирішила створити табір «Будуємо мости, а не стіни», в якому могли б різні діти, в тому числі і ті, хто постраждав від збройного конфлікту, розкрити свої таланти, відновити свій внутрішній ресурс і знайти сили жити далі.
У дитячих таборах я працюю з 2002 року. У дитячому міжнаціональному таборі “Джерела толерантності” ми приймали дітей-біженців з Чечні, Афганістану, Конго, Ірану, Узбекистану. Але їх було небагато – 6-8 чоловік. І кожен день був присвячений зануренню в культуру одного з народів, що живуть в Україні.
Але коли навесні 2014 року Крим був анексований, потім почався збройний конфлікт на Сході України, з’явилися перші сім’ї переселенців. І я відчула необхідність створити концепцію нового табору.
Концепція табору
“Будуємо мости, а не стіни” – це курс відновлення ресурсів для підлітків з різних регіонів України. Дуже важливо, що в ньому беруть участь 50% переселенців і підлітків з прифронтової зони і 50% підлітків з регіонів, яких прямо не торкнулася збройний конфлікт. Ми створюємо атмосферу безпеки і довіри. І різні діти починають спілкуватися і дружити. Для цього щодня вихователі в малих групах проводять заняття по форум-театру. Таким чином, діти є ресурсами один для одного.
Коли конфлікт загострився, почалися обстріли, з’явилися перші постраждалі жителі. Багато сімей розлучилися на невизначений час: дитина переселялась з мамою або бабусею, а на території збройного конфлікту залишалися батько або обидва батьки.
Я розуміла, що для таких дітей потрібна зовсім інша програма занять. До цього я багато працювала з темою історії Голокосту та інших геноцидів, бачила сотні інтерв’ю людей, які пережили його. І зрозуміла одне – в їхньому випадку їм допоміг жити сильний внутрішній ресурс і віра у власний талант в якійсь зі сфер. І взяла творчий розвиток за основу для занять в таборі. Захотілося створити такий табір, в якому кожна дитина може познайомитися з різними напрямками творчості і спробувати знайти те, що захопить його. І запросила викладачів з різних сфер: малювання та ліплення, театру, японського єдиноборства “Кендо”, кулінарії, хореографії, психології, журналістики, філософії. Кожен день діти можуть відвідувати саме ті майстер-класи, які хочуть.
Як працювати з травмованими дітьми
Перш ніж запустити перший табір з великою кількістю дітей переселенців (30 осіб), ми з колегами радилися з психотерапевтами з України, фахівцями з Ізраїлю та Нідерландів, про те, які можуть бути складності. І Людмила Баталіна, дитячий психотерапевт з Києва і психолог “Мостів”, сказала про важливому нюанс, який необхідно врахувати. У психології є таке поняття, як тригери. Це якісь ситуації, які можуть повернути дитину в той момент, коли він пережив втрату або випробував стрес. Тому будь-які завдання про дім і сім’ю, як-то: намалювати будинок, розповісти про будинок, – ми виключили.
Всі співробітники команди були готові до того, що діти можуть почати згадувати про травматичний досвід.
І, тим не менш, несподіваний випадок таки стався. Діти ліпили вареники на кулінарному майстер-класі. І 11 річний хлопчик, тато якого був в полоні в Луганську під час збройного конфлікту, почав несподівано, розповідати про це. Він ліпив вареники і говорив, що поки тато був в полоні, з ним був телефон, який зараз у нього – стара модель Nokia. Так, за ліпленням вареників дитина почала вимовлятися. І добре, що викладачка не розгубилася, не почала голосити, мовляв, бідний-нещасний. А навпаки, тепло сказала хлопчикові: “Який же це хороший телефон, він як талісман, оберігає”.
Дорослому в такій ситуації важливо надати дитині підтримку і дати надію – адже якщо він знаходиться тут, в таборі, страшна ситуація вже позаду.
У цьому році в таборі “Будуємо Мости, а не стіни” травмованих дітей, думаю, буде більше. Їх можна пізнати по застилій масці на обличчі. І потрібно дуже обережно виводити дітей з цього стану. А потім спостерігати, як дитина знову починає посміхатися, і з “маленького дорослого” повертається до себе, підлітка.
Оскільки багато батьків переїжджали похапцем, деякі не радилися з дитиною, і вона дізнавалася про переїзд в останній момент. А значить, не встигала попрощатися з друзями. Багато дорослих не надають цьому значення, мовляв, нових друзів знайдеш в новому місті. Але для дитини момент прощання з чимось, що було дорого, вкрай важливий. Це ж було його життя, його друзі! Тому життя в таборі максимально насичене найрізноманітнішими заняттями, щоб всі діти могли розкрити свій творчий хист і таким чином знайти той внутрішній ресурс, який допоможе їм пережити те, що трапилося.
У перших “Мостах” нас попросив про притулок хореографічний ансамбль з Луганська. Вони влітку 2014 року поїхали в Болгарію на фестиваль, зайняли там перше місце і потім не змогли повернутися в рідне місто. Тоді їх керівник, просто героїчна жінка Людмила Бобкова, знайшла житло в Миколаєві і повезла дітей туди. Потім когось забрали батьки назад в Луганськ, до когось батьки переїхали в Миколаїв.
Якщо чесно, я побоювалася брати танцюристів в табір – вони, як правило, зосереджені на собі і часто мало що, крім танців привертає їхню увагу. Але я помилилася. Ці підлітки виявилися неймовірно різнобічними і ходили не тільки на майстер-класи з танців, але й на заняття по психології, журналістиці.
Як потрапити в табір
Уже третій рік табір «Будуємо мости, а не стіни» базується в Чернівецькій області, в готельному комплексі «Сонячна долина». Це дивовижне красиве місце, де пейзажі мають цілющі властивості.
Зараз відкритий набір в табір дітей від 13 до 17 років, який буде працювати з 23 по 29 березня. Цієї весни завдяки підтримці спонсорів ми зможемо безкоштовно взяти 30 дітей з прифронтової зони. Причому це можуть бути як переселенці, та й мешканці цих місць. Вони оплачують лише дорогу туди і назад. Ще 30 дітям даємо 70% знижку.
Для тих, хто хоче отримати знижку або поїхати безкоштовно, влаштовуємо конкурс. Потрібно написати есе на одну сторінку про людей, які будують мости, тобто є прикладом об’єднання і толерантності. Або ж це можуть бути реальні люди, які будують мости. З есе необхідно надіслати свою фотографію на тлі мосту.
Дуже мені запам’яталося есе Соні Коржовій з Донецька. Вона розповіла про свої переживання і надіслала фотографію моста, який був зруйнований від снаряда. І фотографію цього ж моста до збройного конфлікту, коли він був ще цілим.
Ті, хто не любить писати, можуть намалювати комікс-історію про вирішення конфлікту. А ті, хто не люблять ні писати, ні малювати, можуть записати на відео своє виконання пісні. І надсилають його. А вже наше журі, яке складається з викладачів табору, буде оцінювати. Зазвичай у нас конкурс – дві людини на місце.
Решта 20 дітей – це ті, хто купують путівку за повну вартість. Коштує вона 8 500. з проїздом, проживанням та харчуванням.
І я не хочу тут робити розмежування між переселенцями і не переселенцями. Адже і серед переселенців є заможні люди. І є сім’ї, які не переживали подібного, але живуть дуже бідно і не можуть купити путівку за повну вартість.
Постійно робити пільги тільки тому, що людина є переселенцем або відноситься до групи, що потребує допомоги – це вирощувати комплекс утриманця. Дитина може вирости з відчуттям, що йому все повинні, причому безкоштовно. А вже в дорослому житті він може бути неготовим до невдач і складнощів, які трапляються з кожним. Тому нам важливо дати можливість дітям, чиї батьки не можуть оплатити поїздку, брати участь в конкурсі і таким чином “заробити” знижку “.
Бюджет по організації табору – близько 25 тис.євро. Збираємо гроші за допомогою спонсорів та краудфандінговой платформи. Незважаючи на те, що знайти гроші непросто, наша команда планує продовжувати і проводити табір «Будуємо мости, а не стіни» регулярно – навесні і восени.
А ще дуже хочеться робити щось цікаве разом з дітьми, які переїхали в прифронтову зону, в тому місці, в тому місті, де вони живуть.
Детальна інформація про табір, про конкурс та про те, як купити путівку – на сайті http://bridges.tolerspace.org.ua
Історію записала Олена Куряча, http://razom.stb.ua/ua/2017/02/21/psiholog-organizovala-spetsialnyj-lager-gde-deti-pereselentsy-razvivayut-svoi-talanty/