Команда святкує успіх проекту: 50% коштів! Неймовірно!

Дорогі батьки, кохані та близькі. 

Я знаю, що вам теж важко. РХП* впливає на всю родину, і ви теж маєте справу із токсичними думками, із болем, із тривогою. Вам може здаватися, що сімейна вечеря вже ніколи не буде теплою та спокійною. Хіба може бути, щоб вона не закінчилась слізьми, вмовляннями, сваркою? Ви ж теж забули як воно - їсти спокійно та не переживати за свою дитину, кохану(ого), подругу (друга). Не здавайтеся - вона(він) потребує вас, вашої підтримки та допомоги. Він(вона) не навмисне вас відштовхують, ховаються від вас. Іноді, у вашої дитини, подруги або коханої людини може просто не вистачати сил - він(вона) весь час бореться із власними думками, із собою. Важливо, щоб ви не забували про себе, знаходили час на турботу, знаходили позитивні способи зняття стресу. Ви - її(його) ресурс. Ви - підтримка, і так, це часом важко. Не треба силою: не треба контролювати та примушувати вашу дитину, кохану людину. У примусі немає довіри, а довіра - ваш шлях до відновлення. Ви не зможете перемогти РХП, лише "відпустити" його. Повірте, війна у голові вашої людинки триває вже давно, і вона не допомагає. Контроль на контроль не дає +. Вона(він) демонструє відчудженість, байдужість, холод - але насправді потребує вас, вашого тепла, ваших обіймів. Ви зможете зробити це разом.

Тримайтеся, дорога буде не легка. Але ви ще будете сміятися за сімейною вечерею, ще будете їсти десерт без "сиропу провини".

Я з вами.

Ваша Івана, 

авторка "Війна з їжею"

*РХП вживається як абревіатура до розладу харчової поведінки

Я щиро сподіваюсь, що у моїй книзі ви знайдете підтримку. Можливо, вона допоможе прояснити деякі моменти, налагодити спілкування з близькими. Можливо, ваша дитина ще боїться говорити з вами про свої страхи, і це окей. Я була донькою з РХП - і я брехала своїй мамі про те, що поїла в університеті, і що в мене все добре, що не можу зустрітись на вечерю бо не добре себе почуваю. В ті часи я хотіла б мати таку книгу, щоб сказати: "дивись, ось що мені болить, прочитай, зрозумій мене!". Звісно ж, книга адресована не лише батькам, але цим постом я хотіла підтримати наших героїв.

На фото я та мій дідусь - тут я вже 3 місяці у відновленні та посміхаюсь (мені можна цей торт, і я щаслива!)

comments powered by Disqus