Війна ніколи не змінюється.

Завжди будуть «наші» або ті, кому ми симпатизуємо. Завжди будуть вороги або ті, кого підтримують погані люди. Як казав Кріс Кайл (автор книги «Американський снайпер» і герой однойменного фільму), виграти війну просто – потрібно просто повбивати поганих людей. І тут немає місця для сентиментів. Усі розуміють, про що йдеться, і який буде результат. Минулого тижня інструктор фонду зі снайпінгу провів заняття з бійцями 4-ї бригади швидкого реагування НГУ. А інструктори із застосування «розумних гаджетів» провели заняття для 28-ї бригади «без відриву від виробництва» – в зоні ООС. Окрім того, в навчальному центрі «Десна» для спецпризначенців було проведено кілька занять із використанням програмного забезпечення «ARMOR»… Усе це робиться лише з однією великою метою. Щоб удома у ворога грала музика, а він лежав собі сумирно в білих капцях … і не чув її. Водночас, для того щоб подібне якомога рідше траплялося в українських оселях, інструктори фонду з мінної безпеки провели чергове заняття для інженерів 92-ї бригади та відпрацювали так званий поглиблений курс саперної справи зі спецпризначенцями одного з підрозділів ЗСУ. І тут слід зазначити, що російська приказка «одна нога – здесь, вторая – там» у контексті «спілкування» бійців із вибуховими пристроями набуває буквального сенсу. І ми постійно вживаємо заходів, щоб наші сапери були кращими, а приказка про ноги звучала лише російською. Однак по обидва боки фронту живі люди. І буває так, що рівень кваліфікації з того боку фронту є вищим, ніж у наших захисників. Це призводить до втрат. Але щоб «300-ті» якомога рідше перетворювались на «200-х», фонд постійно сприяє проведенню навчань і тренінгів із тактичної медицини. І цього тижня команда сертифікованих медиків із групи швидкого реагування «Вітерець» закінчила перший у цьому році тренінг для бійців однієї з механізованих бригад. Знов-таки «без відриву від виробництва» – на Луганщині. Щодо медицини є ще один цікавий нюанс. Минулого року напрям співпраці з військовими було дещо переформатовано. Замість спільного чергування з військовими на позиціях, медики групи «Вітерець» перейшли до навчання військових азам медичної справи. Кажучи словами відомої притчі, в контексті стабілізації та евакуації пораненого замість «риби» військові отримують «вудочку». При цьому слід зазначити, що залежно від рівня знань і вмінь «учнів» навчальну програму було диференційовано. Окрім теоретичних знань, ті, кого це стосується, можуть пройти курс навчання буквально з азів. Від алгоритмів огляду поранених та зупинки кровотечі до тампонування ран підручними засобами (коли термінова евакуація складна або неможлива). Отже, цього тижня спонсоровані фондом «Повернись живим» інструктори доклали максимум зусиль для збільшення ефективності нашої армії у двох напрямках – знищення противника і збереження життя та здоров’я власних солдат. Ця робота триває постійно, вона не є «героїчною», і навряд чи про інструкторів зі снайпінгу, саперної справи чи медицини знімуть кіно. Але ця робота важлива, і вона дає свої результати. Навіщо все це? Все просто: нам і досі надважливо, щоб в Ізвариному та Севастополі майорів український прапор. А вам?