Домоглися покарання лісників за незаконну рубку

Ми вже писали про те, як на початку жовтня 2021 р. під час рейду в лісах Черкаської області ми виявили вибіркову санітарну рубку у виділі 4 кварталу 308 Білозерського лісництва Черкаського лісгоспу Черкаської області. У цьому місці росте рослина, занесена до Червоної книги України - вовчоягідник (Вовче лико пахуче (боровик) Daphne cneorum L.). В результаті вибіркової санітарної рубки було значно погіршено місце зростання червонокнижної рослини - вовчоягідника. Причому, проведення не тільки рубки дерев, а й трелювання дерев, що послідувало за рубкою, проїзд важкої техніки, збір у купи хмизу - все це призвело тут до знищення ряду кущиків вовчоягідника, а також і до загального погіршення природного місця зростання цих рослин.

Стаття 20 Закону України «Про Червону книгу України» забороняє знищення чи погіршення середовища зростання червонокнижних рослин. Ці дії караються за статтею 90 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тому ми звернулися до Держекологічної інспекції з проханням притягнути лісників-порушників до відповідальності. Органи держекоінспекції провели перевірку за нашим листом, факти підтвердилися, порушників-лісників було оштрафовано за статтею 90 Адмінкодексу України.

Слід додати, що масові рубки лісу на Черкащині без урахування місць зростання червонокнижних рослин та їх охорони призвели до того, що за останні 40 років населення вовчоягідника в черкаських лісах знищено на 90 %. Швидкість його знищення становить 2% незаповіданих популяцій вовчоягідника на рік. Минулої осені ми виявили в черкаських лісах 11 місць зростання вовчоягідника, 8 з яких представляли вузькі смуги старих соснових лісів площею 0,5-3 га, затиснуті з усіх боків вирубками і молодими посадками монокультур сосни, де вовчоягідник вже не ріс. Ще трохи, якщо так йтиметься й далі, то рубками будуть знищені і ці останні резервації вовчоягідника. Те, що відбувається зараз у лісах Черкаської області із вовчеягідником та іншими рідкісними, занесеними до Червоної книги рослинами, можна назвати справжнім геноцидом. Тому наша пам'ять має не лише реєструвати факти знищення рідкісних рослин, а й стимулювати совість людини та закликати стати на захист усіх безгласних, безправних, принижених та ображених.