Метелики все ж таки вільні!
В місті Бахмут 24 червня 2018 року відбувалась дуже цікава історія. На рефлексії опісля вистави один чоловік був на вигляд незадоволений виставою (так нам здалось). Чоловік уважно слухав розмову, а в кінці сказав: "Випадково потрапив на виставу! Але випадковості не випадкові! Я дякую вам за спогади! Моя мама та батько були незрячі (вони не кажуть "сліпі"). Дивлячись на Дона я згадав, як вони жили, дитячі історії, як він водив їх по місту, спостерігав за ними." Навіть відповів на питання Джил (персонажа вистави) - сліпота не передається у спадок! Ми не могли це слухати без сліз на очах.
Опісля, поки ми збирались, цей чоловік збігав додому та приніс нам у подарунок годинник для незрячих, молитовник мами за Брайлем та планшет для написання шрифту!
- Адже, тепер ці речі потрібні більше ніж мені. Спогади не речах, спогади у серці! - сказав чоловік!