Нащо ми це робимо?

Привіт друзі-доброчинці!

З вами на зв'язку Юлія Ше.Фест.

На це питання є кілька відповідей. В описі до проекту ми написали так, щоб було зрозуміло усім. Але насправді є відповідь на це питання, яка не зрозуміла тим усім. Саме вона є найбільш правдивою.

Сьогодні я хочу подякувати усім 45 доброчинцям, які в нас повірили і підвести певну риску. Адже минули напружені тижні перебування нас на Великій Ідеї і в нас лишився місяць. Один чесний місяць)))

В понеділок зранку в голову лізуть різні думки, зокрема і на таке питання «нащо?».

Якось так сталося, що в один момент свого життя я вирішила приділяти свій час не на телевізор, бродіння по вулицям з пивом та «друзями»… в точковий момент я зрозуміла, що не маю право на такі «слабинки». Роззирнувшись по сторонам побачила, що в моєму районі на Троєщині вільний час проводять на лавці з пивом, у тєліка з сємками чи ще з гіршими атрибутами десь по під’їздах. Такий шлях мені обирати не хотілося. Можливо, тому в моєму районі в мене немає друзів.

Роззирнулась і почала шукати інших однолітків де-інде. Пізніше зрозуміла, що в мене в голові купа ідей та є талант надихати й об’єднувати інших заради спільної мети. Тому до проекту «Ше.Фест» був ще проект «Сіль», який створив певну платформу для втілення хороших ідей.

А глибинно відповісти на питання «Нащо?» я хотіла би так – я українка і хочу жити на своїй землі, хочу, щоб тут жили мої діти і хочу виховати, нехай навіть на один грам, але трошки інше суспільство – яке відпочиває без алкоголю, яке знає своїх героїв не лише в обличчя, а й може цитувати і розуміти їхні життєві принципи. Хочу, щоб приклад Шевченка виховував і надихав, так само як і мене – усіх українців. Я хочу, щоб від Карпат до Донецька розмовляли українською. Я багато чого хочу і, повірте, багато чого для цього роблю. Ми з друзями пішли не на одну жертву заради цього і жертвуємо найдорожче, що в нас є – час. Час, який можна було витратити на самоосвіту, книжку, рідних, родину, закрутки, прибирання, становлення кар’єри, написання книги, садження клумби, випікання пиріжків – власне на те, що ми теж хочемо робити, на те, що власне роблять й інші. Але на те, що ми поки не маємо право викладати час….

Нам правда цікаво, щоб Моринці розвивались, щоб Шевченка сприймали молодим і так далі – усе те, що написано в описі – це чиста правда. Але вона подібна щиту – ми тими зрозумілими речами прикриваємо ту штуку, яку б нарекли «пафосом». Насправді, в нас глибиніша місія. Ми хочемо жити у своїй країні, зі своїми героями і мовою. І в цьому ви нам вже допомогли.

Від сьогодні пішов відлік на місяць нашого перебування тут – попереду 65 % потреб, які ми обов’язково зберемо з вашою допомогою і з допомогою добрих людей. Іншого виходу в нас немає)))