Ми вже на повну готуємося до Ше.Фесту :)
Привіт, друзі-доброчинці! Це Юлія Ше.Фест. Нас вже чарівне число 123))) Ми тут 41 день і лишилося ще дужжже мало. Та і до фесту вже лічені дні, тому вирішила сьогодні розповісти, як триває підготовка до цього дійства.
Усі чомусь думають, що я з Моринців чи з Черкас. Хто не думає, той тим мені тицяє в ніс: «та ти ж з Києва, що ти ото на Черкащині захід робиш?»
Я не є громадянин світу, так, але є громадянкою України і для мене немає різниці в містах. Я люблю Україну повністю, з Черкасами, Кримом, Львовом і Донецьком. Не сортую на галичан, буковинців чи східняків. Так, ми різні, але ми єдині тим, що Україна – це наш маркер, мова – це наша ідентичність, Шевченко – це те, що нас об'єднує.
Я так думаю завжди, допоки не опиняюсь в чужому місті. Так історично склалося, що погано орієнтуюсь в місцевості і подорожі в інші міста для мене завжди стрес, який я з часом згадаю зі сміхом, але в дні перебуванні в незнайомому місті – я в депресії. Громадянка України, а усі вулички такої рідної країни досі не вивчила))) Але ж що зробиш, я й досі в рідному місті плутаюсь часом, що казати про міста, в яких буваю раз на рік.
А раз на рік традиційно я буваю в місті на Дніпрі. В Че, як люблять його називати тутешні. І хоч для мого орієнтування це стрес, але для мозку – завжди певні позитивні емоції. Адже люблю черкащан.
Ранок в Черкасах почався з кави і діставанням журналістки, з якою в мене мав бути ефір.
Я приїхала до міста через водія з Блаблакару. Гарно, що мене висадили на Байди Вишнивецького, 125, а от ефір на цій же вулиці, але 126. І це стрес, бо дійти не знати як. Вулиця ця закручена, я знаю, що студія десь невідомо де, бо була там минулоріч і шукала місце з півгодини.
Випивши каву і подістававши журналістку я пішла до неї на зустріч, бо Олена погодилась мене по дорозі підібрати і провести прямо в студію.
За роки організації Ше.Фесту для мене інтерв’ю в прямих ефірах стали буденністю. Я пам’ятаю, як мене трусило на перших інтерв’ю в житті, а надто на тих, що в прямих ефірах. Дивлячись на мікрофон студії я зрозуміла, що в прямому ефірі в Че – я вперше))) Але все пройшло добре. Дякую Олені Олександровій за розмову.
Далі мав бути відеозапис якоїсь телепередачі з Володимиром Левченком та Діною Євсєєвою. Володю я пам’ятаю з останнього Ше.Фесту, а з Діною – приємно було познайомитись. Надзвичайно мила дівчина так пройнялась Шевченком))))
Між іншим, Володимир навішав нам компліментів за чемне поводження із журналістами на локації. Ми стараємося)) Намагатимемося тримати марку. Тому журналісти, приїздіть і акредитовуйтесь до нас на офіційному сайті ;)
Це ще не усі мої пригоди в місті на Дніпрі, але поки ставлю крапку. Дякую усім, хто був зі мною вчора)))
І дякую вам, доброчинці, що не полишаєте нас тут сам на сам з днями, які тануть)))
Фондуйте і приїздіть в Моринці і в Черкаси, адже вони того варті ;)