Прем'єра сезону "Останній день літа"

Стало відомо про участь у 9 фестивалі театрів "Молоко" Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька з цьогорічною премєрною виставою "Останній день літа".
Режисер: Иван Урывский
Автор — О.Вампілов (за мотивами п’єси «Полювання на качок»).

Один день з життя головного персонажа — Віктора Олексійовича Зілова. Життя, в якому є начебто все, що потрібно людині: успішна кар’єра, ті, кого називають друзями, кохана дружина і закохані в нього жінки... І є мрія, яка збувається один раз на рік — полювання на качок. Тільки чи здійсниться ця мрія цього разу?

Останній день літа Віктор Зілов проживає, наче останній день в житті…

П’єса О.Вампілова «Полювання на качок» була написана у 1967 році, надрукована в 1970 році. Вона відразу ж привернула увагу театрів. Але відображення суворої, жорсткої правди про життя головного героя спричинило те, що п’єсу занесли у список «не рекомендованих» до постановки.
«Хоча п’єса була написана за радянських часів, ця історія, і наша вистава, — поза часом, — розповідає режисер «останнього дня літа» Іван Уривський. — В якомусь смислі це — психологічний трилер. Ми прагнули увійти в процеси свідомості головного героя, дістати першопричин.

Чому він дійшов до своєї духовної кризи... Чи є у нашого героя вибір?».

Театр запрошує глядачів до діалогу про проблеми сьогодення.

Постановка, сценографія та музичне рішення Івана Уривського
Переклад: Любовь Федченко
Вистава йде без антракту.

У матеріалі відомого українського видання ZN,UA  «Стукають? Відчиніть. Сім режисерів у пошуках Привида» авторства уважного дослідника українського та світового театру Олега Вергеліса читаємо наступне:

«Відразу після "Тіней" він поставив в Одесі складну п'єсу Олександра Вампілова "Качине полювання" (в афіші "Останній день літа").  Ось що місцева преса пише про цю прем'єру: "Обидві роботи молодого режисера — "Тіні" і "Літо" — вирізняються атмосферністю й точними метафорами. Їм властивий високий ступінь умовності, образності, чіткий ритм і мінімалізм художнього оформлення". А ще до Одеси Уривський створив десь дитячу, а десь відчайдушно дорослу — студентську — гучну виставу "Дядя Ваня". За яку в Херсоні на "Мельпомені Таврії" його назвали найкращим режисером-дебютантом. І в тій роботі було чимало точних, наївних, трепетних метафоричних виявлень. Дядя Ваня, знемагаючи в селі від спеки, бажаючи очиститися від скверни в особі Серебрякова й інших мучителів, постійно вмивався холодною водою з цинкового відра. А студентська сцена була захаращена чагарником, гілками, якимось висохлим "лісом", у якому заблудився неприкаяний Астров.

Сам Іван Уривський каже:

«— Мені здається, вистава має народжуватися, як сон. Пам'ятаєте, як у фільмі Крістофера Нолана "Початок"? "Сни здаються реальними, коли в них — ми. І тільки прокинувшись, розуміємо: щось було не зовсім звичайним. Ми ніколи особливо не пам'ятаємо початок сну, адже так? Ми завжди опиняємося прямо всередині того, що відбувається". Так і вистава…»

Більше читайте тут: http://gazeta.dt.ua/CULTURE/stukayut-vidchinit-sim-rezhiseriv-u-poshukah-privida-_.html

Цікаве відео на нашому каналі:https://www.youtube.com/user/MsCrane2012
ПІдтримати гарну ідею та український театр можна тут:https://biggggidea.com/…/festival-teatriv-moloko-odesa-2016/
Поширюємо цю гарну новину!