Відбулась презентація "На Марс" у Gender Z [Запоріжжя]
[16 липня], о 18-й годині, трохи пізніше за офіційний анонсований час, розпочалася презентація моєї книги в Запоріжжі. Дякувати Ктулху, не помер по дорозі від задухи чи теплового удару. +40 у тіні... Воду, яку випиваєш, одразу відчуваєш на чолі, грудях та шиї, що виступає градом по шкірі. Усього півтори години, але це справжні муки. Перепрошую за фаміль'ярдність, та хіба це все ж не істинні слова? Тому, звісно, я очікував невелику кількість людей на презентації.
Натомість, й уявити не міг, що на презентацію моєї [не]відомої новелли прийде стільки людей! За таких умов. У приміщенні без кондиціонера. Знову ж таки, дякувати Ктулху, що координатори дуже мені допомогли й увійшли у ситуацію. Поки я знов навчався дихати, після кави, й причепурився, бо моя укладка стала завивкою через піт, вже настав час... виходити до людей.
Модератором зустріч Олесь Барліг, якому величезна подяка за цікаві питання та виведення присутніх на дискусію. Та вперше за усі презентації, про себе розповіла лише одна дівчина. усі інші промовчали. Було якось дивно і я досі у змішанних почуттях. Питань було також мало. Знову ж таки - кілька від поодиноких людей та ціла купа від дівчини Даші, що сиділа у першому ряді. Їй також окреме Дякую. І взагалі, кожному, хто попри спеку прийшов.
Чому мені дивно? Бо я так і не зрозумів, навіщо прийшли деякі люди, якщо навіть не змогли вичавити з себе бодай кілька питань. Це неможливо, у моєму розуміння. Прийти кудись можна лише з цікавості, або якщо нагнали чи затягнули. І я ось тепер думаю, що ж це було? Розповісти про себе - це звичайний психологічний прийом, якраз для того, щоб усім іншим було комфортно з вами сідити ті 2 години, які було відведено на захід. Натомість, я так і не дізнався цього разу, хто моя аудиторія у Запоріжжі. При тому, що, справді, я без питань видалив би усі кадри з тими на відео, хто не хотів би публічності. Не складно.
Добра половина людей, дійсно сяяла вдячними почуттями, але інші - ... Як тільки отримали книгу, і сліду не залишилось. Покурили на подвір'ї, обдавши мене дивним поглядом і пішли "на школу" бухати навіть не сказавши елементарного: "допобачення". Не те що - "дякую". Так, спека, друзі, розумію. Але це було дещо інше. І я це відчув. Байдужість, ба більш того, якась зверхність, призирство. Звісно, деякі дійсно впевнені, що вони дуууже круті, усе знають, але ба - нічого не роблять, щоб підтвердити свої пусті понти. Для мене це було неочікувано, оскільки завжди їду з відкритою душею. А тут половина присутніх, з 30 - одразу втекли, навіть не сказавши ані слова. А я завжди просив координаторів - нехай і п'ять людей прийде, але дісно тих, яким це цікаво. Тираж дуже обмежений, вистражданий! Навіть кожна копійка і та вистраждана потом десятків людей/мене. Роман був написаний кров'ю, моєю та тисяч інших людей... Ніхто ніколи не дізнається, скільки сил, нервів та натхнення я та інші витратили на цей проект заради не/байдужих...
Ну, щож, насправді, усе не так і погано, як Ви можете подумати. Просто це виїло у мені останню краплю сил робити щось заради Вас у найближчий час. Не стало ані фізичних, ані моральних сил, не кажучи вже про гроші. На книзі я не заробив ані копійки, хоча люди бажають її купити і пишуть щоденно. Але не відвертаюсь від власних принципів і несу цей вогонь до кінця тим, кому він дійсно потрібен. Тим, хто цією книгою обігріє свої змерзлі руки. Я ніколи не забуду й тих, хто тендітно притискав мою книгу до себе і дарував сяйво очей, теплі правдиві слова, а потім розповідав, наскільки проникся сюжетом, як відчув події та ті думки проніс, що були закладені до тексту.
Заради цих людей я зтирав ноги у кров, недоїдав, недосипав, перепрацьовував, щоб поїхати до їх міст та донести квір-літературу безкоштовно до усіх бажаючих. Оскільки я розумію, що ситуація в країні скрутна, і взагалі це вже традиційна ситуація... Знаєте, не стану казати за кожного, лізти до душі, тощо. Усе це безвартісне. І звісно, не усі зрозуміють взагалі, про що була мова у цьому пості. Я просто радий, що принаймні половина людей на моїх презентаціях дійсно розуміли чому і куди вони прийшли. Затикали роти троллям, на яких не звертаю уваги ніколи. І дуже вдячний усім організаторам...
.але
Увага...
Беру тайм-аут у плані презентацій "На Марс" на [не]визначений час, оскільки дуже виснажений. Наступні анонси презентацій очікуйте у... Сподіваюсь на Ваше розуміння...
P.S. Я віддав Вам усього себе, та деякі увіп'яли свої пазурі зі спини. Після таких випадків, мені потрібна реабілітація, час. Дякую. Відео з презентації очікуйте, воно обов'язково буде.