Вплив війни на життя жінок, що мають дітей
Згідно статистики, 96% батьків-одинаків в Україні — це якраз одинокі матері. Жінка, що опікується малолітньою дитиною, не має змоги влаштуватися на роботу на повний робочий день, тож вимушена жити на соціальні виплати, аліменти, пенсію з втрати годувальника чи іншу допомогу. Тому ця категорія населення нерідко також є малозабезпеченою.
Кількість матерів-одиначок
За інформацією Департаменту з питань захисту прав дітей та забезпечення стандартів рівності Національної соціальної сервісної, 6447 дітей під час війни залишилися без батьківського піклування з різних причин, з них 1233 дитини залишилися без батьківського піклування у зв’язку зі смертю обох батьків, або смертю одного з батьків.
За довоєнними даними, кожна п’ята українська сім’я була неповною, через рік після повномасштабного вторгнення цей показник значно збільшився. До того ж проблеми матерів-одиначок під час війни ускладнюються тим, що освітні заклади переведені на дистанційну роботу. Зараз жінкам доводиться цілодобово наглядати за дітьми навіть після того, як їм виповнилося 3 роки. До війни після досягнення дитиною трирічного віку жінка могла віддати маля до дитячого садочку та виходити із декретної відпустки на роботу. Зараз майже всі садочки України зачинені з міркувань безпеки, тож діти залишаються вдома під батьківським наглядом.
Проблеми одиноких матерів
І діти, і одинокі матері часто стикаються із психологічними проблемами. За результатами дослідження аналітичної компанієї Gradus Research, у 75% українських дітей присутні симптоми травматизації психіки через війну. Кожна п’ята дитина має порушення сну, кожна десята – зменшення бажання спілкуватися, нічні кошмари та погіршення пам’яті.
Дітям потрібно приділяти набагато більше уваги, щоб стабілізувати їхню психіку, подарувати почуття безпеки. І відповідальність за це, звісно, лежить на матері, яка одна утримує родину. Сама ж жінка страждає від хронічної втоми, вигорання, апатії, підвищеної тривожності та навіть депресії. Найголовніша проблема матерів-одиначок, що доволі часто призводить до психологічних проблем – нестача фінансів та неможливість працевлаштуватися.
Під час війни багато жінок втратили роботу з різних причин – або ж змінили місце проживання, стали ВПО, або це зробив їхній роботодавець, закривши бізнес, тощо. Згідно із 184-ою статтею Кодексу законів про працю, одиноких матерів заборонено звільняти з ініціативи роботодавця. А при повній ліквідації компанії роботодавець зобов’язаний працевлаштувати таку працівницю на іншому підприємстві. Але у законодавстві є прогалина – відпустка за власний рахунок не є порушенням законодавчих норм, тому чимало роботодавців цим скористалися. Відстоювати свої права в суді готові не всі, так як позов та подальше ведення справи – це великі витрати, які одинокі матері не можуть собі дозволити.
Тож жінки, що були відправлені у відпустку за власний рахунок, мають або звільнятися за власним бажанням, або ж шукати неофіційний підробіток. Знайти роботу одинокій матері дуже складно через багато причин, основними з яких є: відсутність людини, що здійснювала б нагляд за дитиною під час відсутності матері (няня, бабуся, родичі чи друзі і т.п.); відсутність необхідної кваліфікації, щоб здобути професію, затребувану на сучасному ринку; велика конкуренція; небажання роботодавців наймати жінок з маленькими дітьми; тривога, розгубленість та страх.
Допомога матерям, що виховують дітей самі
Сьогодні українські жінки – також героїні, які захищають своїх дітей, вивозять їх до безпечних регіонів, відволікають від жахів війни, намагаються й самі бути сильними заради них, беруть на свої плечі величезний тягар відповідальності за життя, здоров´я та добробут малечі. І дуже часто роблять все це самотужки. Допомоги держави недостатньо для забезпечення комфортних умов проживання, повноцінного харчування, якісного навчання дітей та одиноких матерів. Натомість, допомога – фінансова або ж у працевлаштуванні – цій категорії населення дуже важлива.
По-перше, працевлаштування матерів-одиначок знизить навантаження на соціальну систему країни. По-друге, працевлаштована жінка зможе не тільки забезпечувати родину і підвищити свій рівень життя, а й буде платити податки, сплачувати комунальні послуги та всіляко приймати участь в оберті коштів в українській економіці. По-третє, матеріальна забезпеченість може стабілізувати психологічний стан матері та дитини – вони перестануть боятися бідності, тривожитися щодо власного майбутнього, соромитися свого становища.
Також якщо у родині є кошти, дитини отримує повноцінне харчування та розвиток, має все необхідне приладдя для дистанційного навчання, що дуже важливо для майбутнього як самої дитини, так і держави. Адже освічена нація – це запорука розвитку країни.
Допомогти одинокій матері у працевлаштуванні може проєкт Благодійного Фонду «Крила України» «Зайняті». Учасники проєкту зможуть пройти безкоштовні курси затребуваних професій, психологічні тренінги та семінари. Допомога вразливим верствам населення у працевлаштуванні – це не просто благодійна підтримка, а ще й інвестиції у майбутнє власної держави та крок до відновлення економіки.
