Поїздка до прифронтової зони

Прифронтове місто Щастя - найсхідніше підконтрольне місто України, за 15 км лінія розмежування. Людям тут важливо знати, що до них є діло. Гостям дуже раді. На вокзалі нас зустрів вчитель фізики з підопічного інтернату. Пан Артур одягнув свій святковий костюм і сміявся, що сьогодні всі впевнені, що у нього весілля. Йому, до речі, довелося піти з попередньої школи за «занадто проукраїнську позицію». Діти нам приготували концерт, але довелось його відкласти, бо у школі години півтори не було світла - закінчується вугілля. З вікон школи видно котельну, її високі труби є індикатором безпеки: якщо дим є, то усе мирно, якщо ні - треба бігти разом з дітьми в бомбосховище, яке прямо у шкільному підвалі.

Школа у Щасті - санаторна, спеціалізується на дітях з туберкульозом. Але дітей з діагнозом тут лише відсотків 30, решта - соціальні сироти, діти, що опинились в так званих «складних життєвих обставинах». Наприклад, у Насті з нашого перукарського гуртка батьки алкозалежні, і 3 місяці літніх канікул для неї дуже печальні. Останні 2 роки Настя лишається на літо в інтернаті, бо минулого разу вдома її сильно побили. Або з автослюсарного - у нього в житті любові було більше, але маму застрелили під час штурму в Луганському аеропорту, і тепер його виховує бабуся, яка не може його утримувати на пенсію. Назар живе та навчається в інтернаті, а на канікулах у бабусі. В обидвох підопічних школах чудові команди та свіжий ремонт, новеньке комп’ютери та кухонне обладнання.

Загалом в таких поїздках розумієш, наскільки усе залежить від людей. Директорки обидвох закладів підставляють дітям та колегам своє плече, а іноді, жартує наш викладач перукарської майстерності - навіть голову) Так Директорка Пані Олена прийшла до дітей на третє заняття і дозволила пофарбувати собі волосся. Вийшло воно зеленкуватого кольору, але директорка не засмутилась, бо знала, як важливо для дітей, коли у них вірять. Часто після поїздок на прифронтові території люди повертаються засмученими. А я радію. Радію, що там є такі люди. Які на правильному місці, роблять те, що мають, які віддані своїй справі та дітям. Радію, що школи ремонтуються. Радію, що ми даємо дітям можливості отримати першу професію а отже й кращі шанси в житті.