«Кажуть, що ми нікому не потрібні» — історії в’язнів, залишених в ОРДЛО

«Уперше «казаки» зайшли в колонію у вересні 2014-го року», — розповідає Артем, який п'ять років відсидів у в’язниці на окупованій частині Луганщини. — Вони дивляться на стендах — то прапор український, то тризуб. Усе познімали, поклали на підлогу в коридорі й кажуть: «топчіть це, а хто не топтатиме – ноги попрострілюємо». Звісно ж, усі топтали».

Пізніше, зі слів Артема, «казаки» завезли в’язням харчі, а також різний метал, щоб ті робили для них зброю. За його підрахунками, на місяць арештанти виготовляли їм від 30 до 50 шабель.