Історія створення "Рідної абетки"

Я народилася далеченько від України, у звичайній радянській російськомовній родині. Усі роки незалежності я прожила в Україні, куди мене ще у дитинстві привезли батьки. Я живу у регіоні, де у побуті майже усі розмовляли російською мовою (й часто, як я пам'ятаю, зневажливо ставились до української). Але ми усі ці роки дивились українські канали, вивчали українську у школі, інституті, тож, звісно, всі її добре зрозуміли.

Свої книжки я здебільшого пишу російською мовою, бо це, як кажуть, моя "материнська мова" - мова, якої тебе навчила мати. Та я добре розумію українську, кілька своіх книжок вже переклала українською (а одну англійською). Про мої книжки можна дізнатись на сайті: www.syrykh.net

Щось змінилося в мені, як і в багатьох, тієї зими 2013-2014 року. У той момент мені треба було вирішити для себе, хто я, що для мене важливо, ким зростуть мої діти, що вони повинні знати та цінувати. "Рідна абетка" - відповідь на ці питання. Я обрала українську свідомо як свою другу мову для спілкування та написання книжок, тому що зрозуміла, що це - важлива частина мене. Україна - моя дійсна Батьківщина (із великої літери), країна, яка дала мені усе, що я маю, ким я стала.

Я написала цю книжку з любов'ю до моєї країни, з бажанням показати своїм дітям цю любов. Я поєднала літери з українськими символами, щоб у маленьких голівках вони відклалися разом, як одне ціле, нерозривне. Ось чому на "А" - не "ананас", а саме "абетка", на "б" - барвінок, на "в" - віночок й так далі...

Ми нечасто замислюємось про цінності, які треба передати дітям, щоб вони точно знали, хто вони. "Рідна абетка" - як раз про них.

Я запрошую вас погортати сторінки "Рідної абетки" на сайті, а потім - підтримати проект!  Тисніть "Фондувати", щоб допомогти гривнею, та лайк-репост у соцмережах - щоб підтримати інформаційно.

Дякую!


З повагою,
Юлія Сирих,
авторка