Майстрині VERETA

Хочемо познайомити вас з майстринями ткацтва, які створюють нові, переосмислені вироби VERETA. Саме вони втілюють в життя усі наші сміливі задуми та ідеї, експериментують з різними техніками та матеріалами, працюють на кількох видах верстатів. А ще вони є авторками багатьох дизайнерських рішень та композицій на килимках VERETA та інших тканих виробах. Для роботи на традиційному ткацькому верстаті необхідні витримка і спокій, позитивний настрій, просторове бачення, планування, вміння поєднувати різні кольори та створювати з них композиції.

Світлана – майстриня ткацтва з села Стіна, що на Південному Поділлі. Світлана познайомилась із ткацьким ремеслом завдяки бабусі Мілі. Бабуся хоч і не встигла навчити Світлану ткацтва, але своєю роботою на ткацькому верстаті зацікавила цим ремеслом. Працювати на верстаті Світлану навчила сусідка Зоя. Зоя показала основні техніки ткацтва, навчила як збирати та розбирати верстат, як заправляти нитки і допомогла підготувати перші клубки порізаної тканини. Пізніше, завдяки свекрусі Олені, Світлана навчилась готувати основу та снувати верстат. Світлана зібрала досвід різних поколінь майстринь ткацтва із села Стіна та змогла поєднати різні техніки ткацтва для збереження і подальшого розвитку цього старовинного ремесла. Сьогодні Світлана має свій домашній музей із тканих виробів місцевих майстринь, який включає унікальні ткані килими, доріжки, рушники та обіцята. Світлана дуже любить експериментувати з різними техніками ткацтва та різними верстатами. Зараз в роботі майстрині три великих верстати і один маленький. А ще Світлана із задоволенням передає свої вміння та навчає охочих ткацькому ремеслу.

Надія зацікавилася ткацтвом ще в дитячому віці. Запамʼятала, як бабусі Поліна та Зоя взимку, після збору врожаю ткали вироби для дому. Надія любила бути в ці моменти разом з однією із бабусь, дивитися та допомагати ткати. Однак, на жаль, бабусі не встигли навчити онуку всіх тонкощів ткацтва. Тож вже в дорослому віці Надія вирішила відродити ремесло своїх бабусь. Для цього вона знайшла ткацький верстат бабусі Поліни, зібрала його і попросила Світлану (нашу майстриню про яку розповіли вище) допомогти підготувати для роботи верстат. Дотепер Надія вдосконалює вміння, пробує нові техніки, експериментує і виготовляє нові ткані вироби. Найбільше майстрині подобається можливість свободи творчості та експерименту: з кольорами, матеріалами, техніками, малюнком. Дуже приємно коли щось задумане виходить саме так, як і планувалось. Надія щодня намагається хоча б кілька годин присвятити ткацтву, але звичайно це було б неможливо без допомоги і підтримки великої і дружньої родини. Мама Надії допомагає нарізати тканину на довгі смужки. Син Артем та онука Богдана допомагають навивати верстат. Надія ніколи не думала що ткацтво стане частиною її життя та щоденною роботою, але дуже рада цьому. В ткацтві майстриня знаходить радість, спокій та простір для творчості.

Любов до в’язання та різного виду рукоділля у пані Оксани була завжди, проте на захоплення важко знайти час, особливо коли в селі багато роботи по господарству. Приділити час тому, що дійсно приносить задоволення буває складно. Тож Оксана надзвичайно зраділа коли ми познайомились та запросили її долучитися до команди майстерні ткацтва VERETA та отримати можливість окрім радості творчості ще й отримувати прибуток від того, що вона вміє виготовляти власними руками. Пані Оксана з великим ентузіазмом приступила до роботи і одразу ж почала експериментувати та випробовувати нові техніки, їх поєднання та творення нових орнаментів. В опануванні ткацтва, з яким Оксана раніше ніколи не стикалась, їй дуже допомагають настанови та поради Світлани. Каже, що дуже любить, коли є можливість працювати з яскравими кольорами, адже вони роблять килимки, які дарують радість та гарний настрій. В процесі роботи Оксані допомагає родина. Коли в гості приїжджає сестра та допомагає готувати, то звільняється більше часу на ткацтво. Труднощі майстриня сприймає спокійно і радіє, коли вдається освоїти нову техніку, або ж складний виріб. З кожним новим виробом її майстерність викристалізовується і трансформується у щось нове та незвичне.

Пані Ольга нещодавно почала виготовляти килимки, але любов до рукоділля супроводжувала її протягом усього життя. Раніше вона працювала у швейному цеху тому перелаштуватися їй було не складно. З ткацтвом Ольгу колись давно познайомила свекруха Ганна. Хоч ткацтво це надзвичайно цікаве заняття, але Ольга раніше не мала нагоди ткати регулярно. Як тільки з’явилась така можливість, Ольга з радістю прийняла запрошення та долучилась до нашого проекту. А ще Ольга не байдужа до проблеми забруднення навколишнього середовища. В часи, коли вона працювала на швейній фабриці їй завжди було шкода матеріалу, що залишався після розкрою та часто викидався у смітник. Оскільки наш проєкт це ще й інструмент популяризації свідомого споживання та повторного використання ресурсів, утилізації залишків текстильного виробництва, тому він майстрині став близький. Ольга каже що на початку роботи було непросто (з майстерністю ткацтва вона вже була трохи знайома, але з часом навички призабулися), але цікаво. Цікаво пробувати нові техніки, поєднувати кольори, текстури, поєднувати традиційні для села Стіна орнаменти та додавати нові мотиви. Підтримує Ольгу та допомагає опановувати нові техніки та орнаменти наша майстриня Світлана. 

Усі наші майстрині працюють у себе вдома. Працювати з дому зручно – скажете ви, але також важливо мати місце поза домом, куди можна прийти попрацювати, поспілкуватися з коліжанками, поділитися досвідом, переживаннями та отримати підтримку. Центр ткацтва стане таким місцем, ми дуже у це віримо. 

Дякуємо за вашу підтримку!