Як виник текст
Я йшов Києвом повз Володимирськи ринок. І мені дуже сподобалась будівля. Закинутий всередину купол. Зменшена версія Будинк меблів.
Тільки чого ж вона виглядає так жахливо?
Звісно, її обступили ларьки ще з 90-их. Жлобізм 2000-х закріпив і тепер не зруштити. Рагульні вивіски. Але не тільки це. Сама будівл. Вона цікава. Та наче я себе на це вмовляю.
Я пригадав, як йшов від залізничної станції Потсдаму до парку і королівсьих садиб. Потсдам належав до НДР. І поруч із церквою 18-го сторіччя стояли совкові коробки. Я досі не можу сказати, що більше мені сподобалось за архітектурою. Ця коробка була такою ж, як у дитинстві. Без вивісок, розтяжок, наклейок. Просто сіра байдень із вікнами. І вона була красива.
Я думав, у чому справа. Бо всі будівлі, які я бачив у дитинистві не були красивими. Окрім, Інституту металофізики із фасадом синього кольору. А тут - радянська будівля - і красива.
Відступаючи від теми, коли я приїхав в Потсдам через рік, цю будівлю зносили. Будівництво гарно підтримує економіку. Тому потрібно потсійно щось руйнувати і щось зводити. Мені не стало шкода тієї будівлі. Просто відмітив собі.
Отже, питання було не у химерності стилю, чи мого особистого нерийняття його.
Я йшов Києвом, оглядався і бачив відповіді. Так, це і сучасний "бруд" міста із рекламою, вивісками: "Обмін валют" і іншою істерією. Так, українська реклама - це істерія. Ну, купи. КУПИ! Я тут! Будь ласка! Я існую! Ти купиш? Біля одного магазину було 8 реклам. За 20 метрів до нього на тротуарі. Вивіска на фасаді, банер, електронна бігова строка, виставлений металевий вказівник, сама вітрина 5 на 5... Ок, істерика з'явилась потім. Що ж із самими будинками не так?
Композиція. Хоча, у Потсдамі совкова будівля вписана була у площу епохи класицизму. Тобто, взагалі не вписувалась. У західній Німеччині бачив сучасні будівлі, які гармонійно приєднувались до старих церков. Там архітектор працював із простором. У Потсдамі, чесно кажучи, не дуже. Певно, тому мені й було не шкода будівлі.
Все одно, ні. Мені ж ця будівля спершу зайшла.
Повага. Повага до думки архітектора. Ставлення до нього, як до художника, який створює простір. Не до як виконавця завдання. Людям десь треба працювати. Дай нам оце "десь". Так, та будівля в Потсдамі з'явилась за планом. Але, я так думаю, свідомість не до кінця підпорядковувалась лише плану. Певне ширше мислення лишалось.
Я лишаю ці роздуми відкритими. І розумію, що вони дуже суб'єктивні. Тому, мені цікава дискусія з цього приводу.
Одну я вже затіяв і написав п'єсу. Зараз за нею робимо проект.
Якщо ж є коментарі до цього допису, то пишіть - будемо говорити. Може і влаштувємо обговорення.
Думки варто викидати у світ. Давати їм продовжувати мандрувати. Не арештовувати у своїй голові