Соломія Чубай, донька Грицька Чубая, народилася 1979 року у Львові. Мій батько помер, коли мені було 2 роки. Виховували мене мама, яка розмовляла зі мною іспанською, бабця, яка навчила мене співати, а також мій брат – Тарас Чубай. У 11 років я потрапила на навчання в один із німецьких інтернатів, у Мюнхені, у 13 років я поїхала в Казахстан – «поднімать целіну». 10 днів у плацкарті туди й назад, неймовірна пригода. І неабиякий досвід: робота на полі у 50-градусну спеку влітку... У 20 років стала учасником студентської стипендійної програми від Інституту Сервантеса у Мадридському університеті. Час, проведений у Мюнхені, Казахстані та в Мадриді, багато дав мені для розуміння того, як сильно життя людини залежить від того, як вона мріє і чого прагне. Я навчилася, що мріяти треба по-справжньому. За фахом я – іспанський філолог. Працювала вчителькою, нянею, ведучою на ТБ, прес-секретарем у МО «Дзига», арт-директором у промоушен-компанії «Дік-Арт», перекладачем на ТВІ. Нині я – директор ГО «Вірменська-35» і по-справжньому пишаюся організованими мною проектами. Зокрема це «Флюгери Львова», «Джаз без», «Наше Різдво», вечори поезії Костя Москальця, Богдана-Ігоря Антонича, Грицька Чубая тощо. Заміжня, синові Олексі – 4 роки. З 2012 року співаю у гурті «Джалапіта». Для мене, як і для Тараса Чубая, популяризація творчості нашого батька Грицька Чубая є справою всього життя. Видання Чубаєвих книг, організація вечорів і фестивалів, пов’язаних з іменем цього великого українського поета і яскравого діяча андеграунду – це те, що я завжди робила і робитиму не лише як його донька, але й як людина, що сповідує певні ідеали та цінності.