Велике кіно – в маленькі міста!

Велике кіно – в маленькі міста!

234 3 хвилини хв. читання
23.04.2012

Просвітній проект «Кіно якого немає» молодого режисера Максима Мадонова показує українські фільми в маленьких містах.

 

Мета проекту «Кіно якого немає», за словами організатора, полягає у спробі втілити в життя фантазію, в котрій українське кіно відродилося і прокат запрацював. Нещодавно Максим Мадонов зі своїми однодумцями організував кілька сеансів у закинутому кінотеатрі міста Радехів. Така проста річ, як показ фільму в райцентрі, супроводжувалася нестабільним ажіотажем серед глядачів та певними бюрократичними перепонами. Попри все, великий екран несподівано повернувся до маленького міста, зламавши стереотипи невибагливого дозвілля його мешканців.

Максим Мадонов, студент-кіношник, приїхав знімати неігровий фільм про кінотеатр в своє рідне містечко Радехів, що на Львівщині. Однак в дослідженні теми він зайшов далі, ніж очікував – Максим спробував відродити діяльність міського кінотеатру і створити для земляків ілюзію, немов би український кінопрокат знову запрацював. Разом з однодумцями Максим взявся за підготовку кінозалу, провів промо-кампанію, розвішував яскраві афіші.

Той факт, що індустрія кіно в Україні перебуває в сомнамбулічній фазі, позначився на інфраструктурі кінотеатрів. Максим Мадонов розповідає про радехівський кінотеатр: «Щоб розказати про це яскравіше, треба почати з кінотеатру. Будівлю було споруджено ще в 1990 році, за рік до незалежності, але сталося так, що через два роки кінофікація розвалилась через недофінансування. Після чого в кінотеатрі розташовувався ресторан, де гуляли весілля, дні народження і просто пили, танцювали. Пізніше там з'явилось все, що тільки душа забажає: сантехніка, магазин тютюнових виробів, релігійний ярмарок, більярдні зали. На щастя, малий зал (дитячий) зберігся краще, і крісла там були, і екран натягнутий. Місцева влада допомогла з проектором, колонками і підсилювачами, вийшло досить непогано...»

 

 

Показати фільми з плівки Максиму не вдалося. Хоча проектори виявилися справними, електрична мережа кінотеатру була надто занедбана, а виправити ситуацію не змогли три бригади електриків. Крім того, в місті залишився лише один кіномеханік, і той ображений на долю, решта – повмирали.

На сьогодні в радехівському кінотеатрі «Україна» відбулося 4 сеанси. На перші покази приходили переважно діти і підлітки. Діти бігали по залі, розмовляли, смітили насінням, гралися на мобільних телефонах. Але поступово ажіотаж зростав, особливо серед молоді, з’являлися і старші люди. 1 квітня не зміг відбутися показ першого українського блокбастера «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» режисера Михайла Іллєнка. Місцевий чиновник, котрий займав кімнату в приміщенні кінотеатру, забрав ключі від кінозалу, звинуватив організаторів в хамстві, лишив людей перед дверима, а сам втік. Показ довелося переносити.

 

Фотографії закинутих кінотеатрів по Україні, що надходять Максиму

 

Наразі Максим Мадонов сподівається, що громада Радехова слідкуватиме за орендною політикою кінотеатру і має надію, що в залі кінотеатру будуть показувати кіно, а не продавали унітази. Крім того, він продовжує роботу над своїм фільмом про закинутий кінотеатр. Також для свого проекту Максим збирає фотографій закинутих кінотеатрів в Україні. В такий спосіб він картографує стан занедбаності української кіноіндустрії та водночас фіксує потенційні масштаби відродження прокату.

На кіноафішах, які розвішувалися в Радехові, крім фільму Михайла Іллєнка, були зображені такі класичні українські шлягери як «Пропала грамота» Бориса Івченко та «За двома зайцями» Віктора Іванова. У виборі цих фільмів робився акцент на кіно для широкої аудиторії – саме з нею Максим розпочав свій діалог. В свій час, ті ж «За двома зайцями» в Радянському Союзі подивилися 25 млн. чоловік. Фільм «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», що йшов в українському прокаті з січня місяця, зібрав понад 1 млн. грн., що було ще однією своєрідною перевіркою попиту українського глядача на кіно українського виробництва.


МАКС МАДОНОВ, ініціатор проекту «Кіно якого немає»

Ідея нашого проекту фактично виникла з соціологічного дослідження, котре зробив інститут соціології, здається, в 2003 році. І декілька простих цифр навели на думку, що в нашому суспільстві в масмедіа існує певний міф, що люди скоріше хочуть дивитись тільки американське кіно...


 

Чи можемо ми бути макіавеллістичними та ідеалістичними водночас?

Упражнение по технике коллажа может быть вводным для разговора об эпохе постмодернизма, которая начинается в начале XX века и по мнению экспертов, продолжается до сегодня.