Велике кіно – в маленькі міста!

Велике кіно – в маленькі міста!

338 3 хвилини хв. читання
23.04.2012

Просвітній проект «Кіно якого немає» молодого режисера Максима Мадонова показує українські фільми в маленьких містах.

 

Мета проекту «Кіно якого немає», за словами організатора, полягає у спробі втілити в життя фантазію, в котрій українське кіно відродилося і прокат запрацював. Нещодавно Максим Мадонов зі своїми однодумцями організував кілька сеансів у закинутому кінотеатрі міста Радехів. Така проста річ, як показ фільму в райцентрі, супроводжувалася нестабільним ажіотажем серед глядачів та певними бюрократичними перепонами. Попри все, великий екран несподівано повернувся до маленького міста, зламавши стереотипи невибагливого дозвілля його мешканців.

Максим Мадонов, студент-кіношник, приїхав знімати неігровий фільм про кінотеатр в своє рідне містечко Радехів, що на Львівщині. Однак в дослідженні теми він зайшов далі, ніж очікував – Максим спробував відродити діяльність міського кінотеатру і створити для земляків ілюзію, немов би український кінопрокат знову запрацював. Разом з однодумцями Максим взявся за підготовку кінозалу, провів промо-кампанію, розвішував яскраві афіші.

Той факт, що індустрія кіно в Україні перебуває в сомнамбулічній фазі, позначився на інфраструктурі кінотеатрів. Максим Мадонов розповідає про радехівський кінотеатр: «Щоб розказати про це яскравіше, треба почати з кінотеатру. Будівлю було споруджено ще в 1990 році, за рік до незалежності, але сталося так, що через два роки кінофікація розвалилась через недофінансування. Після чого в кінотеатрі розташовувався ресторан, де гуляли весілля, дні народження і просто пили, танцювали. Пізніше там з'явилось все, що тільки душа забажає: сантехніка, магазин тютюнових виробів, релігійний ярмарок, більярдні зали. На щастя, малий зал (дитячий) зберігся краще, і крісла там були, і екран натягнутий. Місцева влада допомогла з проектором, колонками і підсилювачами, вийшло досить непогано...»

 

 

Показати фільми з плівки Максиму не вдалося. Хоча проектори виявилися справними, електрична мережа кінотеатру була надто занедбана, а виправити ситуацію не змогли три бригади електриків. Крім того, в місті залишився лише один кіномеханік, і той ображений на долю, решта – повмирали.

На сьогодні в радехівському кінотеатрі «Україна» відбулося 4 сеанси. На перші покази приходили переважно діти і підлітки. Діти бігали по залі, розмовляли, смітили насінням, гралися на мобільних телефонах. Але поступово ажіотаж зростав, особливо серед молоді, з’являлися і старші люди. 1 квітня не зміг відбутися показ першого українського блокбастера «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» режисера Михайла Іллєнка. Місцевий чиновник, котрий займав кімнату в приміщенні кінотеатру, забрав ключі від кінозалу, звинуватив організаторів в хамстві, лишив людей перед дверима, а сам втік. Показ довелося переносити.

 

Фотографії закинутих кінотеатрів по Україні, що надходять Максиму

 

Наразі Максим Мадонов сподівається, що громада Радехова слідкуватиме за орендною політикою кінотеатру і має надію, що в залі кінотеатру будуть показувати кіно, а не продавали унітази. Крім того, він продовжує роботу над своїм фільмом про закинутий кінотеатр. Також для свого проекту Максим збирає фотографій закинутих кінотеатрів в Україні. В такий спосіб він картографує стан занедбаності української кіноіндустрії та водночас фіксує потенційні масштаби відродження прокату.

На кіноафішах, які розвішувалися в Радехові, крім фільму Михайла Іллєнка, були зображені такі класичні українські шлягери як «Пропала грамота» Бориса Івченко та «За двома зайцями» Віктора Іванова. У виборі цих фільмів робився акцент на кіно для широкої аудиторії – саме з нею Максим розпочав свій діалог. В свій час, ті ж «За двома зайцями» в Радянському Союзі подивилися 25 млн. чоловік. Фільм «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», що йшов в українському прокаті з січня місяця, зібрав понад 1 млн. грн., що було ще однією своєрідною перевіркою попиту українського глядача на кіно українського виробництва.


МАКС МАДОНОВ, ініціатор проекту «Кіно якого немає»

Ідея нашого проекту фактично виникла з соціологічного дослідження, котре зробив інститут соціології, здається, в 2003 році. І декілька простих цифр навели на думку, що в нашому суспільстві в масмедіа існує певний міф, що люди скоріше хочуть дивитись тільки американське кіно...


 

Зрозумілі поради, завдяки яким бізнес зможе вийти на краудфандинг, а значить залучити ресурси, підвищити впізнаваність свого бренду та зростити спроможність команди.

Міфологічні персонажі можуть бути переможені лише іншими міфологічними персонажами.