Ефективне управління або 2+2=5

Ефективне управління або 2+2=5

342 6 хвилин хв. читання
11.01.2013

Перефразуймо відомий слоган «Just do it» на «Do something». Це те, чого сьогодні бракує суспільству – не палких слоганів, а конкретних щоденних дій. 

ffffound.com

Прем’єр-міністр Великобританії Девід Камерон, говорячи про нову філософію державного управління на TEDx, сказав, що якщо дати людям більше влади та контролю над їхнім життям, можна створити сильніше та краще суспільство.

Влада переходить у нову еру управління, в основі якої лежить делегування. Це обумовлено розвитком інформаційних технологій, зростанням державного боргу, збільшенням соціальних видатків через старіння націй, індивідуалізацією особистості, поліфункціональністю людини і так далі. Держава повинна вирішити питання, як успішно поєднати бюджетну економію та покращення державних сервісів. А для цього потрібне розумне управління.

Ідея встановити «годинник», який би показував державний борг країни, з’явилася в американського бізнесмена Самюеля Дарста. Власник компанії з нерухомості Durst Company вирішив привернути увагу до постійного зростання державного боргу Сполучених Штатів. У Нью-Йорку на Таймс-сквер у 1989 році було встановлено лічильник національного боргу США. Певно, містер Дарст знав, що борг може перевалити за 13-значну цифру, додавши 14-те «вікно» для знаку «$». У 2008 році, коли борг перевищив 9 999 999 999 999, знак $ довелося замінити на цифровий.

 У 2010 році The Economist встановив аналог лічильника Дарста – Global Debt Clock (глобальний борговий годинник), який відображає сумарний розмір боргу країн світу. У режимі он-лайн можна виставляти рік, який вас цікавить, і вивчати рівень державної заборгованості різних країн.

 

Що насправді показує глобальний борговий годинник? Це борг уряду = національний борг = публічний борг – тобто борг, який виплачують уряди з кишень своїх громадян. А для чого уряди залазять у борги? Частково, щоб погасити минулий борг. А гасять за рахунок народу, скорочуючи видатки на лікарні, дороги, школи, пенсії та всілякі соціальні гарантії.

Ми не будемо оригінальними, якщо скажемо, що колективні зусилля мають більший результат. Можна почитати Елінор Остром «Керування спільним. Еволюція інституції колективної дії», де говориться про те, що групове управління спільною власністю може бути абсолютно успішним. Також до вирішення соціальних проблем можна застосувати матрицю Томаса-Кілменна, згідно з якою метод співпраці, що виключає особистий інтерес і прямує до пошуку спільного рішення, є найбільш ефективним у розв’язанні конфліктних ситуацій.

Соціальна відповідальність бізнесу теж не є чимось новим і має свої початкові прояви в Україні. Якщо звернутися до піраміди Арчі Керрола, то побачимо, що серед чотирьох складових, над якими повинні працювати компанії: економічної, правової, етичної та філантропічної, – особливе місце посідаєблагодійність та соціальна робота. Втілення соціальних програм як філантропічної складової створює прецеденти роботи компаній на благоустрій суспільства і дає бонуси для економічного прибутку, виховуючи лояльних клієнтів і стимулюючи зміни у середовищі людей.

 

«Людина-медіа аналізує та вимагає прозорості, людина-влада та людина-бізнес мають ресурси, людина-науковець створює варіант моделі дійсності, громадянин світу знає, як реалізуватися, людина-ідейник може продукувати ідеї, а харизматичний лідер може їх втілювати»

 

Глобальний борг зростає, тому урядам треба думати над тим, як робити дійсність кращою з мінімальними затратами, тобто залучаючи соціально відповідальний бізнес і найширше коло громадян з ідеями та навиками. Модель влади, що множила «людей в рамці», увійшла в радянську історію як профнепридатна. Інформаційні технології та можливість мобільного пересування світом змінили уявлення про часові, просторові та комунікаційні межі і перетворили людину на хитромудрого дивака з безліччю можливостей для пізнання і особистих перевтілень.

Людина-медіа аналізує та вимагає прозорості, людина-влада та людина-бізнес мають ресурси, людина-науковець створює варіант моделі дійсності, громадянин світу знає, як реалізуватися, людина-ідейник може продукувати ідеї, а харизматичний лідер може їх втілювати. Більша кількість людей, що взаємодіють, здатна створити невидимі зв’язки, своєрідну синергію, пришвидшуючи перетворення. 

Яка ситуація з підходами до управління в Україні та чи є усвідомлення потреби взаємодії? Поглянемо на український досвід.

avatar

Марія Богуслав

засновниця «Центру Майбутнього», в минулому –  керівниця відділу молодіжної політики Головного управління у справах сім’ї, молоді та спорту КМДА

Народ думає, що в адміністрації люди нічим не займаються, тільки папірці перекладають. Пропрацювавши там два роки, я чудово розумію, що роботи дуже багато: крім видимих активностей, є ще документація, листування – і це все займає багато часу.

Часто люди сприймають адміністрацію як грошовий ресурс. Типу: «У нас є ідея, а ви давайте гроші». Насправді, це маячня. В рамках адміністрації є певні встановлені та дозволені механізми фінансування, є бюджети, котрі офіційно визначаються, проходять складну схему узгодження. Одним з таких механізмів є щорічний конкурс проектів та програм. Але це тільки для зареєстрованих громадських об’єднань, тільки молодіжних або дитячих. А що робити тим, хто не має юридичного статусу та прагне зробити щось корисне для міста?...

Коли ти заходиш у кабінет з відповідним посилом «Ви нам зобов’язані...», то маєш розуміти, чому люди на тебе так дивляться. Щоб добитися успіху у будь-якій сфері, потрібно виходити з позиції комунікації і з наступним: «Чим МИ вам можемо допомогти?». А активних людей, які хочуть насправді щось змінити, – дійсно цінують і поважать, і намагаються підтримати всіма можливими засобами, адже таких людей не так і багато.

Владі цікаві масові ідеї та проекти, які вибудувані по пірамідальній схемі, щоб максимальна кількість людей була долучена та поінформована – дійти в кожен двір, будинок, квартиру. Крім ідеї, у людини повинно бути розуміння: як і з ким її реалізовувати.

Працюючи в адміністрації, я мріяла про те, щоб до мене приходили «фанати своєї справи». На відміну від тих активістів, якими у свій час були ми, молодь не зацікавлена, або, скоріш за все, просто не знає про можливості міської адміністрації, і навіть взагалі погано розуміє, що це таке. З цією метою я вирішила створити проект «Центр Майбутнього: золотий кадровий резерв», щоб через взаємодію молоді, влади та бізнесу розвивати інтелектуальний капітал України.

За перший рік діяльності ми реалізовували багато проектів. Одним з останніх був бізнес-квест, де молодь вирішувала конкретні кейси з життя компанії. Наприклад, розробка нового виду продукції з урахуванням потреб споживачів, вироблення маркетингової стратегії та інше. Ми намагаємося сформувати у молодих практичне мислення, якого їм дуже не вистачає у процесі навчання. Наприклад, стажування також може стати можливістю для майбутнього працевлаштування, це як узяти першу цеглину і замісити розчин самостійно.

У Мінаєва перефразувано відомий слоган «Just do it» на «Do something». Це те, чого сьогодні бракує суспільству – не палких слоганів, а конкретних щоденних дій. 

Автор
..............

Зрозумілі поради, завдяки яким бізнес зможе вийти на краудфандинг, а значить залучити ресурси, підвищити впізнаваність свого бренду та зростити спроможність команди.

Треба «пережити» минуле міста по-новому заради його майбутнього