Документальний фільм "Понад усе"

Фільм розповідає:

Про історію родини Микитенків — ветеранів російсько-української війни, для яких боротьба за незалежність стає сімейною справою. Микола Микитенко — історик за фахом, натхненний мужністю УПА та долями українського дисидентства, стає до боротьби — спершу на Майдані, а з початком російської агресії — вирушає на Донеччину.

У боях за гору Карачун Микола отримує складне поранення, але досить швидко відновлюється і знову повертається в армію. Проте бойові поранення дають про себе знати і згодом Микола змушений покинути службу через ускладнення зі здоров’ям. Однак після повернення його чекали ще більші випробування: розведення військ, розмови про «нада мирится», арешти ветеранів і волонтерів за сфабрикованими справами, інертність суспільства. Зрештою Микола зважився на відчайдушний крок: у ніч на 11 жовтня 2020 року він одягнув військову форму, нагороди, вийшов на Майдан і вчинив акт самоспалення на знак протесту проти політики капітуляції.

Наступного дня українські медіа опублікували сухі заголовки, повідомляючи про те, що «невідомий чоловік із невідомих причин вчинив акт самоспалення». Анонімні телеграм-канали написали, що ймовірна причина — любовна драма, щоб відвести увагу громадськості від істинних мотивів Миколи.

Важкі виклики і боротьба за пам’ять про батька, це те з чим стикається Юля після смерті Миколи кожного дня.

Юля Микитенко — випускниця Могилянки, філологиня за фахом, у 22 роки, разом із чоловіком, вступила до лав Збройний сил.

Отримавши «не жіночу» спеціальність на фронті, вона доводить собі та побратимам, що жінка може командувати взводом і будувати військову кар’єру. Втративши на війні чоловіка, а згодом, у мирному житті — батька, вона не зневірилась, а відкрила у собі жагу до життя. Юля повертається додому та стає наставницею для першого набору дівчаток у військовому ліцеї ім. Івана Богуна. Фільм змальовує Юлю як гідну рольову модель, представницю нового покоління українських захисників. Вона — жінка-воїн, що має достатньо сил для боротьби на війні та сміливості й далі жити, гідно приймаючи виклики.

Сьогодні Юля активно бореться за утвердження ґендерної рівності в армії та допомагає своїм посестрам-ветеранкам повернутися до мирного життя. Бо з власного досвіду знає, як це непросто.

Чому цей фільм важливий:

Ми відчуваємо певний борг перед Миколою, що його трагічний і відчайдушний вчинок пройшов практично не помічений для більшості українських громадян. Наше суспільство так і не поставило собі питання: що ж призвело до трагедії? Чи можна було її уникнути?

Що робити, щоб схоже ніколи не повторювалось і ветерани продовжували жити для себе й для України попри все? Ми хочемо, щоб цей фільм став початком важливого діалогу про превенцію самогубств серед ветеранів і конструктивний діалог із владою.

У фільмі йдеться про пошук причин, які привели Миколу до трагічного рішення та спостереження за долею Юлі. Попри зовнішню тендітність, сила її характеру вражає, травми і втрати не ламають її, а лише гартують характер. Юля знаходить у собі мотивацію рухатись далі та мудрість, щоб прийняти вибір людей, яких вона любила і продовжити їхню місію.

Ми віримо:

У здатність документального кіно не лише фіксувати та відображати реальність, а й змінювати її. Показуючи долі українських захисників — трагічні, або сповнені героїзму, ми зможемо проговорити складні чи замовчувані теми. Гідно прожити втрати та зрости, як нація.

Як ми працюємо над фільмом:

Фільмувати події ми вперше почали в день похорону Миколи Микитенка наприкінці жовтня 2020 року. Це був приголомшливий початок і нашим завданням було зафіксувати цей рік життя Юлі, сповнений викликів: як вона змінюється, які події на неї впливають, який вибір вона робить і врешті, як зростає духовно.

Своїми волонтерськими зусиллями ми знімали протягом усього 2021-го та наразі відзняли 10-12 сцен. Ми створили перший тизер фільму. Однак для продовження роботи над документальною стрічкою нам необхідно залучити донорські кошти. Також ми маємо грантові гарантії від фонду «Відродження», який подвоїть зібрану на Спільнокошті суму.

Наші плани:

Ми плануємо продовжити роботу над інтерв’ю з близькими Миколи та повернутися до зйомок повсякденного життя Юлі, сімейних архівів, спогадів знайомих і побратимів.

Про нас:

Ми називаємо себе документальними активістами. У своїх проєктах ми поєднуємо документалістику та адвокацію. Через мистецтво ми говоримо про проблеми в громадянському суспільстві, та не боїмося «складних» тем.

Наша глобальна ціль — розвинене прогресивне суспільство, у якому кожен із нас зможе реалізувати свій потенціал. Ми віримо, що в епіцентрі всіх змін завжди стоїть людина з її історією. Допоможіть нам розповісти цю історію!

Залучені кошти ми плануємо витратити наступним чином:

80 тис грн - знімальна техніка; 75 000 - гонорар творчої команди (звукорежисер, оператор, режисер, продюсер) та 25 000 - розробка йдентики й 20 000 - SMM