Найкращим місцем для ресрціалізації бездомної людини є спільнота життя і праці
Спільнота «Емаус-Оселя» функціонує за такими принцирами:
1. Бездомна людина, яка приходить у спільноту за допомогою (їжа, санітарні послуги, дах над головою) відразу залучається до допомоги біднішим за неї. Допомагаючи іншим, бездомна людина допомагає собі, адже з пасивного отримувача допомоги перетворюється в діяльного її надавача. У спільноті людина почувається і приймається не як нужденна особа, а як партнер, якого запрошують приєднатися до життя та праці в колективі. У спільноті людина стає суб’єктом, а не пасивним об’єктом. Цього можна досягнути, коли людина візьме на себе відповідальність за Дім – бо це її дім, за тих, хто живе поруч у цьому домі і тих, хто перебуває просто неба. Для цього потрібен час, оскільки прийняття і відчуття відповідальності – це процес досягнення зрілості. Іноді це займає кілька років.
2. Спільнота – це не притулок, не заклад соціального забезпечення (хоча вона виконує такі функції). Суб'єктність компаньйонів спільноти передбачає їх свободу – вони не повинні, але хочуть. Кожен член спільноти зберігає або відновлює почуття власної гідності. Тому ніхто не змушуємо компаньйонів брати участь у різного роду тренінгах, наприклад з терапії узалежнень, але це пропонується і дуже рекомендується. Якщо хтось відмовляється, то його не заставляють, але якщо він порушує правила спільноти, то йому доведеться піти - тому що він не працюєте над собою і стає загрозою для інших. Таким чином, людина вчиться бути зрілою, адже зрілість та відповідальність - це здатність приймати рішення і нести відповідальність за наслідки цих рішень. Працівники не можуть замість компаньйона прийняти рішення і тим більше визнавати його недієздатним. Звідси роль працівника — це підтримка, перебування разом з компаньйоном у нелегкому процесі досягнення зрілості. Одним зі способів такого перебування є спільна праця і спільний відпочинок.
3. Для життя в спільноті важливі тільки вдача і здібності члена спільноти та його готовність жити за засадами спільноти. Минуле людини, її походження, релігія, стать, національність для нас не мають значення. У спільноті ніхто не нагадуємо людині про її минуле, натомість зосереджується увага на спільному майбутньому та індивідуальному розвитку кожного члена спільноти.
4. У спільноті створюється середовище дружби, взаємної підтримки, родинного тепла. Кожен член спільноти має право вільно висловлювати свою думку та брати участь в ухваленні рішень. Співпраця між працівниками, членами спільнотами, членами ради та організації, волонтерами базується на принципі поваги, рівності та відкритості. Нашому суспільству бракує таких спільнот, де б бездомна людина могла працювати над своїми проблемами, які привели її на вулицю, і почувалася при цьому гідно і свобідно.