Матеріалізація "Кобзаря" або "Незле тихе слово" волонтера

Шевченко викликає емоції.

Носії рабської ідеології здатні терпіти його тільки загорнутим у товстий шар бронзи, або в вигаданій ролі "ниючого кріпака". Радянська Україна передала нам в спадок книжного, музейного, ритуального, "мертвого" Шевченка, якого використовували в школі у якості тортур, щоб нікому і ніколи не хотілося читати його творів. Але у нашого покоління є СВОЯ ПРАВДА, тому ми взялися чистити "Авгієві стайні" радянської пропаганди і завдяки підтримці небайдужих людей є успішними в цьому процесі.  Існування Фестивалю сучасного Тараса Шевченка є неабиякою перемогою, бо ще п'ять років тому ніхто не вірив, що кілька студентів зможуть організувати маштабний фестиваль в невеличкому селі, а сьогодні Ше.Fest збирає тисячі глядачів і десятки культових українських артистів і митців. Фестиваль став мистецьким форумом і креативним простором доступним для кожного. Сюди привозять дітей і друзів, щоб показати як виглядає здорова і сучасна Україна. Особисто мені не соромно просити у вас грошей і підтримки для цього проекту, бо він однаково потрібен кожному з нас. Це саме той випадок, коли за невеликі гроші можна отримати щось по справжньому цінне!

Перед нами стоїть не просте творче завдання - матеріалізувати ідеї і тексти Шевченка у різних музичних перформенсах, через атмосферу свята і візуальні образи, через флеш-моби і інтерактиви, через стенд-ап і художнє слово, через емоції і рух тисяч гостей Фесту. І ми налаштовані вас дивувати.


 Фестиваль, що носить ім'я Тараса Шевченка не може бути комерційним проектом або плановим державним заходом, бо то буде не щиро. Ше.Fest зможе залишатися собою тільки за підтримки реальних людей, які голосують за існування проекту своїми грошима і особистою присутністю. Тому я прошу вас фондувати в П'ятий Фестиваль Тараса Шевченка "Ше.Fest" і стати його частиною 18-19 серпня 2018 в Моринцях, де народився найкрутіший українець в історії!

Ні! Цей народ із крові і землі

Я не віддам нікому і нізащо!

Він мій, він я, він — світ в моїм чолі,

Тому життя його і ймення не пропащі.

Ви чуєте? Це мій народ — як сіль,

Як хрест і плоть мого життя і віку,

І тому доля моя, щастя, біль

Йому належать звіку і довіку!

У битві доль, політик і систем

Мої набої — у його гарматах.

Я не слуга його, я — син його на чатах,

Я — син зорі його, що з Кобзаря росте.

             Микола Вінграновський


Дякую, що дочитали до кінця)

Олександр Висоцький - режисер та співведучий Фестивалю Ше.Fest 2018

Читай також

comments powered by Disqus