Залишилась 1 доба і треба ваше останнє слово

За кілька годин розпочнеться наша остання доба на Спільнокошті і тоді нам дуже необхідна ваша підтримка та віра. За останні два дні наших фондаторів стало більше. Ви долучаєтесь до нас фактично "на ходу" і хочеться, щоб ви не зупинялись!

Ви, може, знаєте, або, може, й ні та будете сміятись з нас. Але в наш проект ми вкладаємо не лише свої сили та енергію - а й гроші. Хтось каже "да ладно, невже ви фестивалем нічого не заробляєте?". Так, ми нічого не заробляємо - а вкладаємо все що маємо. І так вже триває 5-й рік.

Оргкомітет на останніх зборах перед початком фестивалю у 2017 році. 11 серпня. Моринці

Тоді нащо ми це робимо?

На це питання є кілька відповідей.

Мене багато чого не влаштовує в цьому світі. Світ - не ідеальний. І хочеться його міняти. Я не з тих людей, що звик нити. Я з тих людей, що звик працювати, аби стало трохи ліпше.

Так, мій лідер по життю - це Тарас Шевченко. Для когось це хтось інший. А для мене - це він.

Пізніше зрозуміла, що в мене в голові купа ідей та є талант надихати й об’єднувати інших заради спільної мети. Тому до проекту «Ше.Фест» я почала збирати команду. Це для мене було не складно. Бог послав ідею, Бог послав і людей. Звісно, що найперше, ці люди - мої найкращі друзі. Хто ж, як не вони, довіряться на ту авантюрну затію - варити кашу із сокири.

Волонтери, учасники та деякі відвідувачі фестивалю у 2016 році біля Будинку культури

А глибинно відповісти на питання «Нащо?» я хотіла би так – я українка і хочу жити на своїй землі, хочу, щоб тут жили мої діти і хочу виховати, нехай навіть на один грам, але трошки інше суспільство – яке відпочиває без алкоголю, яке знає своїх героїв не лише в обличчя, а й може цитувати і розуміти їхні життєві принципи. Хочу, щоб приклад Шевченка виховував і надихав, так само як і мене – усіх українців. Я хочу, щоб від Карпат до Донецька розмовляли українською. Я багато чого хочу і, повірте, багато чого для цього роблю. Ми з друзями пішли не на одну жертву заради цього і жертвуємо найдорожче, що в нас є – час. Час, який можна було витратити на самоосвіту, книжку, рідних, родину, закрутки, прибирання, становлення кар’єри, написання книги, садження клумби, випікання пиріжків – власне на те, що ми теж хочемо робити, на те, що власне роблять й інші. Але на те, що ми поки не маємо право викладати час….

Ви думаєте, що тут ми п'яні? Ні! Це безалкогольний фест. Ми тут ледь живі. Ніч на 14 серпня 2017 року. Закриття фестивалю

Нам правда цікаво, щоб Моринці розвивались, щоб Шевченка сприймали молодим і так далі – усе те, що написано в описі – це чиста правда. Але вона подібна щиту – ми тими зрозумілими речами прикриваємо ту штуку, яку б нарекли «пафосом». Насправді, в нас глибиніша місія. Ми хочемо жити у своїй країні, зі своїми героями і мовою. І в цьому ви нам вже допомогли.

Від зараз піде відлік на години. В нас вже є 178 фондаторів та 65 % зібраної суми. За добу зібрати ще 35 % справа не дуже реальна. Тому за годину ми перейдемо на гнучке фінансування аби забрати на реалізацію проекту те, що нам отримати від вас, фондатори. І ми вдячні, що ви були і лишаєтесь з нами!