Сьогодні, В'ячеславу Чорноволу виповнилося б 82 роки

   Цього дня, 82 роки тому, народився В’ячеслав Чорновіл, видатний український політик, публіцист, Герой України, провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років. Важко переоцінити вклад В’ячеслава Чорновіла у розбудову української держави.  

  Так співпало, що саме зараз наша команда працює над обробкою інтерв’ю В. Чорновіла в рамках створення фільму «Крим. 25 років боротьби за Україну». В’ячеслав Максимович у 90-ті роки активно підтримував кримськотатарські рухи і по праву вважається Великим другом кримськотатарського народу. Важко навіть уявити, що могло бути з Україною та Кримом в тому числі на початку 90-х рр., якби не його конкретні справи. За ним йшли мільйони, і можливо саме тому, й досі його трагічна смерть – це біла пляма.

Два лідери, двох братських народів - В'ячеслав Чорновол та Мустафа Джемілєв

   В’ячеслав Максимович Чорновіл народився 24 грудня 1937 року в селі Єрки Звенигородського району Київськоїобласті в родині сільських учителів. У 1946 році разом з сім’єю переїхав до села Вільховець і пішов в школу відразу в другий клас. Закінчив школу в 1955 році і вступив на філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.

   На другому курсі перейшов на факультет журналістики. У 1958 році у нього з’явилися перші проблеми в зв’язку з його політичними поглядами, і він був змушений виїхати на рік у Жданів на будівництво домни. Вже тоді він публікувався в різних газетах. У 1960 році закінчив з відзнакою університет і захистив дипломну роботу «Публіцистика Бориса Грінченка».

З липня 1960 по травень 1963 року працював на Львівській телевізійній студії, спочатку редактором, а потім старшим редактором випусків для молоді. З травня 1963 по вересень 1964 року жив у Вишгороді, працюючи на будівництві Київської ГЕС. У 1964 році захистив кандидатську дисертацію і влаштувався в газету «Молода гвардія».

4 вересня 1965 В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус та Іван Дзюба виступили в кінотеатрі «Україна» на прем’єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» з протестом проти арешту української антирадянської інтелігенції – «Шістдесятників». За це Чорновіл був звільнений з «Молодої гвардії». Після цього він влаштувався в газету «Друг читача» літературним працівником.

У листопаді 1967 року був вперше засуджений на шість років в колонії суворого режиму. Причиною стала його книга про шістдесятників “Лихо з розуму». Після дострокового звільнення в 1969 році перебивався випадковими заробітками – працював спостерігачем на метеорологічній станції в Закарпатті, землекопом археологічної експедиції на розкопках античної Тіри в Одеській області, вантажником на залізничній станції у Львові.

З 1970 року видавав підпільний журнал «Український вісник», за що в 1972 році був засуджений вдруге – на шість років ув’язнення в колонії суворого режиму і три роки заслання. Покарання відбував у Мордовії та Якутії. У 1978 році вийшов на свободу.

22 травня 1979 став членом Української Гельсінкської групи.

У травні 1980 року втретє був заарештований і засланий на п’ять років у Якутії. Проте вже в 1983 році Чорновіл вийшов на волю, хоч і без права виїзду на Україну, куди він повернувся лише в 1985.

У 1988 році Чорновола намагалися позбавити радянського громадянства, однак він закликав всі країни світу не приймати його. У тому ж році разом з іншими дисидентами створив Український Гельсінський союз – це була перша спроба політичної опозиції радянському уряду.

8-10 вересня 1989 року за участю Чорновола був створений «Народний рух України за Перебудову» (згодом – Народний рух України).

30 березня 1990 обраний народним депутатом України, отримавши 68,60% голосів при 7 претендентів (по одномомандатному округу). У квітні 1990 року також обрано головою Львівської обласної ради.

У жовтні 1991 року на Великій козацькій раді обрано Гетьманом українського козацтва. 1 грудня 1991 посів друге місце на перших виборах президента України, набравши 7420727 голосів (23,27%).

З 28 лютого по 1 березня 1992 пройшли Треті всеукраїнські збори НРУ, на яких був відвернений розкол партії, назріваючу у зв’язку з протистоянням В’ячеслава Чорновола, з одного боку, та Івана Драча і Михайла Гориня, з іншого. Всі три діячі були обрані співголовами НРУ. На Четвертих всеукраїнських зборах НРУ в грудні 1992 року обраний одноосібним главою партії. Невдоволені його політикою вийшли з партії і створили «Всенародний рух України», політична діяльність якого незабаром зійшла нанівець.

У березні 1994 року В’ячеслав Чорновіл вдруге був обраний народним депутатом України (62,52% голосів, при 15 претендентах).

З 1995 року до самої смерті був членом української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ).

  29 березня 1998 року виборах до Верховної ради втретє обраний народним депутатом України.

   На дев’яті всеукраїнські збори НРУ, що пройшли з 12 по 13 грудня 1998 року, висунув свою кандидатуру на пост президента України (на 1999 рік були заплановані вибори президента) разом з Геннадієм Удовенком. Однак у січні 1999 року свою кандидатуру зняв. 28 лютого 1999 в НРУ ​​відбувається черговий розкол. Заступник В’ячеслава Чорновола Юрій Костенко з групою прихильників намагається прийти довлади, але його дії визнано незаконними, і керівництво залишається у В’ячеславаЧорновола. Незабаром після цього В’ячеслав Чорновіл загинув в результаті загадкової автокатастрофи.