Одяг майя

Сьогодні давала інтерв’ю для радіо «Ера» . Розповідала про книжку http://biggggidea.com/project/54/ і про подорож. 

Згадався випадок з Гватемали. Ми, з Маґдою і Льонькою, вперше поїхали в село, де живуть індіанці майя, в пошуках цікавих «о

б’єктів» для зйомок.

Магда йшла по бортику, а Льонька тримав її за руку. Задивився кудись і не втримав, коли Магдалена раптом перечепилася. Бухнулася на землю і давай ревіти. 

Через дорогу стояли дорослі тітки і спостерігали за «грінго». Замість втішати Магду, як би це зробили всі правильні тьоті, вони голосно розреготалися. Магдалена спантеличино замовкла, а Льонька, швидко зорієнтувавшись, підійшов до них знайомитися і розпитувати чи не можна було б познімати у них вдома. 

Починався дощ і тьоті запросили нас до себе, у двір вийшло пару чоловіків і дітей. Нас пригостили кавою з булочками і давай свій майянський одяг продавати. Виносять блузу за блузою , показують, як тчуть всі ці кольорові квіти і запевняють, що носити і 10 років можна – не зіпсується. Одяг справді дуже гарний і якісний, але дорогий, як вишиванки ручної роботи на Узвозі. Ми дякуємо, хвалимо, але кажемо, що купувати не будемо.
- Тоді хоч приміряй! – вмовляє одна з тьоть.
Якщо вже так, хочете, то будь ласка. Стали вони на мене блузу натягувати, а голова не пролазить, вони другу – те саме. Тітки давай знову реготати. Третю ледь нап’яли. Подивилися:
- Красиво!
- Красиво! – підтвердили Льоня з Магдою. 
- Але все одно не купимо, дуже важка.
Тепер ще гірше – треба було ту блузу стягнути назад. Ох, мої вуха, ледь не повідривалися. Зате всі від сміху мало неповпісювалися. От що значить – золота медаль у школі і дві освіти - голова роздулась :)))))