Бути чи не бути? Чи дасть відповідь краудфандинг...

Сьогодні, у перший день весни, хочеться поговорити про краудфандинг в освіті. Декілька питань, на які хочу дати відповідь у вигляді свого бачення.

Перше, на яке хочеться звернути увагу, - це існування освіти в Україні та її розвиток. На превеликий жаль (за моїми спостереженнями), освіта тримається у нас лише на ентузіастах. Державні установи практично нічого не роблять для підтримки педагогів, навчання педагогічних кадрів, впровадження нових технологій. Єдине, що іноді ще "проходить" - це завдяки "освоєнню" коштів деяких грантів вдається отримати щось певним закладам. Все інше - завдяки батькам, спонсорам та ентузіастам.

Друге питання - спонсорство чи меценатство. Так, спонсори/меценати в Україні є. І немало. І деяки навіть роблять це дійсно безкорисливо. Проблема в тому, що більшість їх знаходиться у великих містах. А невеличким містам і містечкам доводиться виживати знову ж таки не ентузіазмі - як педагогів і батьків, так і ентузіатів-спонсорів.

І ось з'являється поняття "краудфандинг". І це - дійсно шанс для освітніх проектів різного напрямку. Адже, як показує історія, дуже багато цікавих ідей з'являється якраз "у провінції". І меценати із великих міст можуть оцінити ці ідеї. Більше того - меценатом може стати кожен, внісши мінімальну суму у цікавий йому проект. А цікава ініціатива може набути послідовників по всій країні.

Тому наприкінець хочеться подякувати команді "Великої ідеї" за надану можливість долучитись до створення нової країни. Достатньо подивитись статистику проектів - і побачити яку кількість з них саме у галузі освіти вже профінансовано. Мабуть не дуже помилюсь, якщо вкажу, що відсоток профінансованих чи не найвищий із усіх категорій.

Ще раз - дякую! За ті можливості, що надаєте...