Подорож на Плутон

Колись мене зацікавила історія відкриття планети Плутон. Все почалось з того, що на початку ХХ століття астроном Персиваль Ловелл зробив математичні обрахунки, на основі яких спрогнозував місцезнаходження дев’ятої планети Сонячної системи – «Планети Х». І решту життя вчений присвятив її пошукам, які так і не увінчались успіхом. Ловелл помер в 1916 році. Але через тринадцять років його естафету перейняв молодий астроном Клойд Томбо. Він замовив потужніший телескоп і почав вдивлятися в зоряне небо. Така одержимість зірками призвела до того, що Томбо через рік зміг зафіксувати ту ловеллівську «Планету Х», яку згодом назвали Плутон, а сам відкривач отримав медаль за свою роботу! Пізніше відкриття піддавалося сумнівам різних вчених, які також сиділи в своїх обсерваторіях і теж вдивлялися в зоряне небо. За допомогою супутників та нових обрахунків вони у 2006 році змогли офіційно довести, що Плутон не планета, як декого з нас вчили в школі. Така новина сприйнялась громадськістю неоднозначно – в окремих країнах прокотилась хвиля публічних протестів. В підтримку Плутона були написані пісні, але вони не змогли зворушити сердець науковців. Коли я дізнався, що в східних культурах Плутон називається «Зорею підземного царя», такі пристрасті довкола далекого небесного тіла набули для мене трохи містичного відтінку.
Працюючи над проектом "ОСІНЬ НА ПЛУТОНІ" , я порівнюю його учасників з вченими астрономами, але на відміну від них, ми направили телескопи всередину себе, щоб подивитись в очі власним страхам. Кожен похід в геріатричний пансіонат є приводом серйозно подумати про власне життя і людські цінності.

Ви можете підтримати наш Плутон та наші подорожі!