«ОСІНЬ НА ПЛУТОНІ»

МРІЇ ПРО МИНУЛЕ

На околицях міста є будинок, його мешканці мріють як і ми, але, на відміну від нас, вони мріють не про те, що буде, а про те, що вже було. Минуло півроку відтоді як ми стали частими гостями цього будинку, і за цей час трішки познайомилися з мріями його мешканців:

«Я люблю пташки, шо співучі. Вони прилітали, дзьобом стукали, а я їх підкормлював, так і познайомились. На руки сідали мені. Я кажу до них: «Йду на базар, куплю вам хліба, а ще сємочкі там такі гарні вам куплю, а ви тут сидіть, чекайте мене". І вони чекали. (плаче) Так шкода мені, шо вони там, а я тут. А вам то не мішає, шо я розказую?»  (Андрій)

«До смерті вже недалеко. Вже недалеко до смерті. Страшно, але шо з того? То мусить відбутися. Так було і так є. Від смерті ще ніхто не відкупився і не відкупиться. Як приступити на той суд Божий? Як приступити, коли людина все своє життя грішила та й грішила і не пам’ятала про то, шо прийде час і треба буде віддати звіт про життя своє?» (Марія)

«Жінок я любив, замужніх, незамужніх, розведені чи не розведені. Може Бог мені простить… Як я інтимне життя почав у 17 років. Ну така студентушка була. Їй 16 років було, но опитна! А я 17. Ой Боже, нагулявся я, ох і нагулявся.  Назад вернутися не хотів би! Не хотів би… та й куди, на гульки? Я й так гріха наробив. Ой таке то. (довга мовчанка) Кіпятильник я маю. Завтра зранку заварю каву. Я ще капучіно маю». (Богдан)

«Сыновья живут своей жизнью, они поженились и уехали. Даже не знаю, знают они обо мне? Безногий тут. Я им нужен? Сюда попасть трудно, а отсюда уйти еще трудней, так что они меня бы не забрали. Отсюда уже не выпускают, тут все – пожизненно.  Помер, на твое место другой приходит, по-другому нет. Вот так-то. Жить можна. Конечно, не жить – существовать. Живете – это вы, вы работаете, вы имеете семью, то сё, а здесь сиди. Тебя накормили? Накормили! Спи! И все. Ждешь, когда кто-то придет, поговорить, туда-сюда. Хоть как-то развлечься». (Сашко)

«Тут якорь маю, тут серце, тут написано «Одеса». А цю наколку я зробив ще до армії, як був пацаном. Мама сварила, била, так мене била на дворі, шо сусідка каже: «Пані Віра, шо ви робите, уб’єте дитину!» (сміється, далі говорить серйозно). Якби моя мама проснулася зараз, воскресла і подивилася на мене, вона б скзала: «Леонардо, куда ти попав? Це ж концлагєрь!» Вона мене любила. І я теж. Мама то є золоте слово: МАМА. Я так згадую її. Часто став плакати, накриваюся одіялом, лежу і плачу. Раніше я таким не був». (Олексій)

 Що ми робимо?

Двічі на тиждень ми відвідуємо Львівський геріатричний пансіонат, випікаємо для його мешканців фініковий пиріг, а іноді нам надходять й індивідуальні прохання, як ось деруни, кефір чи зірка:

 «Хочу вас попросити, якщо може маєте вдома зірку яку, то принесіть мені. Мені Бог не дав очима дивитися на ясні зорі, то я хоч в руці її потримаю, хоть так полюбуюся нею».

Найважливішим у нашій діяльності є спілкування та документація людських історій. На даному етапі реалізації проекту ми присвячуємо цьому найбільше часу і неодноразово чуємо: «Ви прийшли, поговорили зі мною, то я хоч людиною себе відчув».

Мотивація

Наш проект – це спроба спільно подумати про відповідальність за своє життя, людську гідність і добро. Кожного разу ми бачимо немічних, хворих людей і безвихідь, а запах старості переслідує навіть удома. Але попри все це ще є неймовірні людські історії, які містять в собі щось важливе і, водночас, невловиме. Вони повертають нас до витоків людяності і ми хочемо поділитися цим з іншими.

«Я стара. 84 роки і нікого у мене вже нема. Сьогодні сама собі заколядувала. Я не маю дому, завалилась хата, вона була стара. Така доля, що зробити...  вже 13 років лежу. Але я нічого не кажу, то так Бог дав - значить так має бути. …Молюся, молюся і молюся за всіх людей. І за тебе молитися буду….. Треба любити Бога і ближнього. Так є, а шо інакше?»

 Назва проекту

Плутон – найвіддаленіша планета Сонячної системи, хоча до сьогодні вчені ще не висловили остаточної думки стосовно астрономічного статусу Плутона. Як і в Сонячній системі, в соціальному просторі також є малодосліджені закутки. І геріатричні пансіонати належать до такої маловідомої для нас дійсності.  

Осінь – пора, що асоціюється із згасанням життя та збором урожаю. У нашому випадку урожаєм є життєвий досвід людей.

Творчий задум

Для реалізації проекту ми обрали міждисциплінарний метод роботи, що дає можливість об’ємніше відтворити все відчуте, побачене та почуте. Вистава створюватиметься на перетині таких видів мистецтва:

сучасний танець: застосовуючи терапевтично-танцювальні практики, перформери працюватимуть з тілом як з унікальним носієм інформації про своє життя, життя своїх предків, людства.

аудіо дизайн: особлива увага приділяється розробці звуко-шумової партитури, оскільки сценічні світи та їх атмосфера у майбутній виставі будуть створюватися із найтоншої матерії – звуку, шуму, музики.

документальний театр: потрапляючи на сцену, документальні факти набувають особливої сили, яка дає можливість мистецькому твору вийти за межі мистецтва як такого.

реалістичні ляльки: спільно з інженером, програмістом та художниками ми розробляємо ляльки, прототипи літніх людей, виконані у реалістичній манері. Окрім цього ми наділимо їх голосом: вони говоритимуть записами справжніх голосів своїх героїв завдяки унікальній десятиканальній аудіосистемі, що створюється спеціально до потреб вистави.

Нам потрібна ваша допомога 

Ми не можемо повністю реалізувати свій задум без вашої фінансової підтримки. Ці кошти нам потрібні для купівлі витратних матеріалів та радіодеталей для виготовлення ляльок, а також для оплати послуг програміста, що розробить спеціальний десятиканальний плеєр.

І, звичайно ж, ми будемо раді, якщо ви виявите бажання підтримати наш проект у будь-який інший спосіб.

Для контакту залишаємо наш e-mail: [email protected], з радістю відповімо на будь-які питання та за вимогою надамо скани фінансових документів про використання коштів.

Учасники проекту

Сашко Брама – незалежний театральний діяч, режисер, драматург. Займається експериментальним, пошуковим театром, основою якого є документалістика. Реалізовані проекти: “ДИПЛОМ” (2014 р.) – документальний проект про систему освіти в Україні; «R+J» (2015 р.) – музично-мультимедійна вистава. У 2015 році брав часть у фестивалях Radikal Jung (м. Мюнхен, Німеччина), ГОГОЛЬFESТ (м. Київ), Divadelna Nitra (м. Нітра, Словаччина), GLOBALIZE COLOGNE (м. Кельн, Німеччина).

Марія Бакало – танцівниця-перформер, викладачка, дослідниця танцю. Організатор заходів: «Міжнародний фестиваль контактної імпровізації та перформансу "Dance Is Peace", «Тиждень перформансу "Нічого собі у Львові". Брала участь у проектах "Позиція 2015", «Zelyonka-Fest», «БІЄНАЛЕ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА «КИЇВСЬКА ШКОЛА», «DANCEformation Bremen» та ін.

Тімур Гогітідзе – музикант, композитор електронної музики, барабанщик гурту Атмасфера, у складі якого брав участь у фестивалях Global Battle of the Bands (Англія, 2007), Moldejazz і NGPrix (Норвегія 2009), Przystanek Woodstock (Польща 2006-2008, у 2009 – виступ на головній сцені), EUROPA-Fest (Румунія, 2011), Peace festival (Німеччина, 2015), Oslo Musikkfest (Норвегія, 2015), MJR festival (Литва, 2015) та багато інших.

Мар’яна Клочко – фотограф, музикант, художниця. Презентувала свої роботи на виставках: «Чи я художник?» (галерея PRIMUS, Львів, 2014); в рамках міжнародної зустрічі «giARTino – Ogrod sztuki» (Торунь, Польща, 2014); «В()на» (2014); Міжнародному конкурсі відеопоезії «CYCLOP», де здобула номінацію «Дебют» з проектом «Листи в Україну». Брала участь у проекті сучасного візуального мистецтва «ІНТЕГРАЦІЇ» (Львівська національна галерея мистецтв ім. Б.Г. Возницького, 2015).

Оксана Россол – художник-оформлювач ігрових ляльок, працює у Львівському обласному театрі ляльок. Закінчила Одеське художньо-театральне училище ім. М. Б. Грекова за спеціальністю «театральне мистецтво». Виготовляла декорації та ляльки до вистав «Лисеня хитрун», «Бабусина таємниця», «Снігова королева», «Колесо долі», «Різдвяна зірка» (театр «І люди, і ляльки» м. Львів); «Ронья, донька розбійників» (театр «Табор», м. Лінц, Австрія).

Faust – музикант, композитор, звукорежисер та власник студії звукозапису FaUsT Records. У 2015 році брав участь у проекті “R+J”, у складі якого виступав на фестивалях Radikal Jung (м. Мюнхен, Німеччина), ГОГОЛЬFESТ (м. Київ), Divadelna Nitra (м. Нітра, Словаччина), GLOBALIZE COLOGNE (м. Кельн, Німеччина).

Вікторія Бриндза — соціолог, старший аналітик і автор унікальних досліджень компанії «pro.mova» та  викладач курсу "Критичне мислення", досвідчений модератор, фахівець з якісних досліджень, досліджень цінностей, суспільних процесів і сприйняття інформації. Навчалася у Відні та Базелі, закінчила Фрайбурзький Університет (Німеччина) з дипломом магістра соціології.

Ісабель Меркулова – студентка акторського відділення факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. Івана Франка. Брала участь у студентських виставах "Чорна Пантера, Білий Ведмідь", "Гріх" В. Винниченка та ін.

Анастасія Лісовська – студентка ЛНУ ім. Івана Франка (курс Олега Стефана), актриса Львівського драматичного театру ім. Лесі України. Брала участь в численних постановках, зокрема «Близнюки» за Тарасом Шевченком, «Перікл, цар Тірський», «Сонети» Вільяма Шекспіра, «Іліада» за Гомером, «Декамерон» Джованні Боккаччо, «Великий Льох» за Тарасом Шевченком, «Диплом» Сашка Брами.

Статті витрат:
Матеріали для виготовлення ляльок –  6850
Матеріали для виготовлення аудіосистеми – 7625
Розробка ПЗ для управління – 2000