Дати людям відчуття потрібності

Цього року ми відкрили три гуртки у психоневрологічних дитячих будинках-інтернатах. Коли прийшли із цією ідеєю, нам крутили пальцем біля скроні — це неможливо, такого ніхто не робить. У нашому суспільстві досі існує стигма щодо людей із психоневрологічних диспансерів — це спадок радянського часу, коли психіатрія була каральною. Відтоді люди бояться таких закладів, а тих, хто там живе, сприймають за приречених.

Приїхали в Білопілля в такий інтернат і побачили там хлопців із красивою душею. Щотижня до них із Сум за 50 км їздить учитель — варто побачити, як вони його чекають і біжать. Діти вже пошили собі капці і сумки із фетру — і це щастя для них. Ми вже закупили для них інші матеріали — шкіру і підошви, вони пошиють собі взуття.

У Виноградові ми відкрили одразу два гуртки — перукарський і швейний. Обладнали перукарню: повісили гарні дзеркала, лампи, полиці. А також поставили швейні машинки — якісні, красиві. Через кілька місяців побачили, як вони стрижуть і голять одне одного — це щасливі люди, бо відчувають, що вони потрібні. Плануємо відкрити перший суперсалон у Виноградові, де вихованці інтернату могли б стригти місцевих мешканців за символічні гроші. Швейний гурток відкрили, бо побачили, що в інтернаті живуть люди з різними діагнозами. У деяких бувають періоди, коли вони можуть порвати свою постільну білизну, наприклад. Ясно, що вони не пошиють там високу моду, але підігнати під себе штани чи блузку або пошити собі постільну білизну вони вже вміють. Хай це і не стане їхньою професією, але ці вміння додають якості їхньому життю.

(уривок з статті  Як стати частиною різдвяного дива, авторка - Катя Кисельова)