«Ми мріємо, щоб наставництво та культура взаємної допомоги стали загальним трендом».

Вихід на краудфандинг — чудова нагода ближче познайомитись із командою проекту. Засновники та координатори програми наставництва MakeMeBetter розказали, як виникла ідея проекту, чому вони його створили та чому долучилися до команди, а також у чому бачать важливість наставництва.

Анна Мазур

Для мене ідея наставництва була чимось дуже очевидним і зрозумілим. Із цим поняттям на практиці я стикнулась уперше ще студенткою в молодіжній громадській організації AIESEC, а потім і на роботі, на посаді стажера у великій міжнародній компанії. Мені були цілком зрозумілі переваги такої роботи, я їх бачила на власному досвіді. Наставництво дає можливість навчатися в практика, переймати найкращий досвід і методології. А ще це індивідуальна робота, в «mentee» є можливість поставити власні питання, дізнатися саме те, що його турбує, зрозуміти професійні і психологічні особливості сфери, у якій розвивається учасник. Для мене, наприклад, одна така розмова з наставником і можливість поставити дуже особисте питання щодо роботи в компанії призвела до звільнення й тотальної зміни напряму розвитку. І я надзвичайно вдячна за цю можливість, бо самостійно мені би знадобилося ще років 5, щоби зрозуміти, що я не там, де маю бути.

Тому користь від наставництва завжди була для мене очевидною. Те, що справді здивувало, — це відсутність відкритих програм із наставництва. Під відкритою я маю на увазі такі, що не прив’язані до якоїсь організації чи компанії, і на які кожен може податися. Тому нічого не залишалось, як створити таку програму самим. :)

Ірина Прокоф’єва

До мене формат наставництва прийшов також у молодіжній організації AIESEC. Організація міжнародна і використовує у своїй роботі найпрогресивніші світові підходи та інструменти. Наставництво було одним із таких інструментів. Саме тоді я побачила, якою органічною може бути співпраця ментора й підопічного й наскільки це впливає на професійний розвиток кожного з них. В організації я мала свого наставника й сама виконувала цю роль для інших. Побувавши в обох ролях, я сприймала такий формат роботи як належне. Але коли почала працювати в інших організаціях, зрозуміла, що дуже мало хто імплементує систему наставництва у своїх компаніях та проектах. Мене це відверто дивувало. Необхідно було якось це змінювати. Саме тому ми вирішили створити програму, яка дасть доступ до такого формату максимальній кількості людей незалежно від іхнього місця роботи, професії, віку та міста.

Для мене наш проект — це творення спільноти професіоналів, які люблять свою справу. Саме ментор може допомогти тобі прийти до бажаної професії, побудувати кар’єру мрії, і нашою програмою формат роботи з наставником не має обмежуватися. Ми хочемо показати людям, що це працює, що знаходити собі ментора і просити допомоги більш досвіченої людини — це нормальний і ефективний підхід до побудови власного життя й кар’єри.

Чому ви долучилися до проекту й  у чому бачите його важливість?

Лєна Підопригора

У мене ніколи не було формального наставника, але було багато «вчителів». Уроками були спілкування, поради й навіть нарікання. Вони показували мені ті грані життя та професії, які були поза моїм світосприйняттям.

Ідея програми наставництва захопила мене одразу. Окрім розуміння рівня змін, які спричинить цей проект, мене драйвувала можливість знайомитися з різними людьми (менторами та протеже), як виявилося, не тільки з Украйни, а з різних європейських країн. Але адмініструвати менторську програму не так вже і просто. Ти вкладаєш частинку себе в кожного учасника, вболіваєш за його успіхи, ти хвилюєшся разом із кожним наставник перед його першою сесією, відчуваєш його сум, якщо щось не вдається.

Інколи це виснажує. Але воно того варте. Я вірю в силу нетворкінга та неформального навчання. Я вірю в наставництво. Я вірю, що одна бесіда, одна порада, один погляд може мати великий вплив на людину. А все разом — на країну.

Анна Рожкова

Для мене наставництво — це ще один інструмент для досягнення своїх професійних цілей. У то же час, цей інструмент дуже душевний та людяний, бо базується на постійному спілкуванні та підтримці. Нажаль, доступ до наставницкої програми в Україні мають небагато людей. А в нас же так багато професіоналів, які бажають поділитися своїми практиками, та молоді, яка шукає підтримки, у кого запитати поради! Я долучилася до команди проекту, бо хочу, щоби про нього знало якомога більше людей в України, щоби наставництво допомогло молоді знайти себе на кар’єрному шляху й рухатися впевнено по закінченні програми.

Як плануєте розвивати проект?

Анна Мазур

Сьогодні ми ставимо своєю метою розвиток інституту наставництва в Україні. Ми мріємо, щоби наставництво, культура взаємної допомоги й навчання один від одного стали справді загальним трендом. Але для цього багато чого треба зробити. Першочергово, ми хочемо запустити онлайн курс про те, як бути гарним наставником. Ми віримо, що навички передачі досвіду і зрощування нових професіоналів є необхідною запорукою для професійного розвитку самих наставників. Бо наставництво це двостороній процес росту.

Ірина Прокоф’єва

Ми відкриті до співпраці з окремими проектами й компаніями, які готові до впровадження наставництва в себе. Наразі працюємо над таким проектом для IT Академії Hebron, яка допомагає соціалізації хлопців із дитячих будинків через надання їм необхідних знань з IT для побудови власної кар’єри. Ми залучаємо спільноти професіоналів до співпраці. Наприклад, до нас приєдналася спільнота Global Shapers у Києві, члени якої підтримали ідею стати наставниками в нашій програмі. Загалом ми дуже відкриті до співпраці. Тому, якщо у вас є ідеї щодо поширення наставництва, — «Let us know!».