Мова піде про три складні дилеми, які останнім часом постали з новою силою. Це баланс сил між містом і державою, між реальним і віртуальним, а також баланс між спробами уникнути ризику і розвитком креативності.

Істотною у світі взаємозв’язків є роль держави щодо обговорення системи глобальних правил і національних структур, всередині яких функціонують міста. Це забезпечує містам правову платформу, що дозволяє їм функціонувати як на національному, так і на глобальному рівнях.

Домінантний наратив про міста, зосереджується на їхніх тріумфальних досягненнях. Проте існують загрози, з якими зустрічається місто, – у вигляді взаємопов’язаних екологічних, соціальних і фінансових криз, які перебувають поза його контролем.

Ця нова глобальна модель ризиків має інший масштаб і продукує колективну системну кризу. Такі питання неможливо вирішити шляхом звичайного ділового підходу. Щоб уникнути найгіршого, необхідна зміна міського управління, яке могло б реагувати більш рішуче. Адже міста є природним магнітом, який притягує необхідні інновації та має критичну масу для їхньої реалізації. Однак справді важливі зміни мають випливати з комунікації між містом і державою, а також нашим культурним світоглядом, який дозволить їм відбутись.

Ми маємо з обережністю ставитись до ідеї парадигмального повороту. Проте є моменти і зміни, коли розумієш, що ця концепція є, як ніколи, доречною. Це стосується повномасштабного оцифрування і його здатності симулювати і віртуалізувати досвід.

Справді це є найважливіша тема в сучасній культурі – ментальна і соціальна трансформація, спричинена новим електронним середовищем, який дозволяє нам міксувати «віртуальне» і «реальне» особливо, якщо врахувати останні досягнення робототехніки і розробки штучного інтелекту.

Змодельовані продукти, послуги і досвід доповненої реальності стають все більш поширеним явищем, створюючи віртуальні соціальні мережі, стосунки і навіть почуття. Навіщо закохуватись в людину з усіма цими складнощами, якщо можна винайти емоції? Або навіщо грати у футбол надворі, якщо я можу скористатись моїм XBOX? Зв’язок між реальністю, символами і суспільством – це питання, яке докладно вивчає Жан Бодріяр у своїй ранній роботі «Симулякри і симуляції».

Ми спіймані між молотом і ковадлом. Креативність, відкритість і прийняття ризику – це те, чого від нас вимагають і водночас в нас заперечують.

Оцінювати все з позицій ризику – характерна риса сучасного суспільства.

Ризик як управлінська парадигма і механізм, який за замовчуванням визначає функціонування компаній, громадських організацій, міського і національного сектору. Саме крізь призму ризику оцінюють будь-яку діяльність. Ризик має своїх експертів, консультантів, зацікавлених груп, літературознавців, лобістів і асоціативні структури. Відбулась своєрідна самолегалізація індустрії ризику.

Він тонко спонукає нас стримувати прагнення, діяти з обережністю, уникати викликів і бути скептичними до інновацій. Він звужує наш світ до захисною ракушки. Життя спільноти, що переймається ризиком і безпекою відрізняється від життя, що фокусується на дослідженнях і відкриттях.

Усвідомлення ризику – це зростаюча індустрія, який навряд чи відбувається без нових щоденних викликів. Складається враження, що ризик ширяє над людьми як незалежна сила, вичікує і наносить несподіваний удар містянам. Міське середовище безперечно є зоною ризику. Поняття нещасного випадку, здається, належить нашому словнику. Очистити світ від нещасних випадків означає позбавити його необхідності шукати винних.

Чарльз Лендрі – британський урбаніст, автор книги «Креативне місто»

charleslandry.com

Переклад: Дарини Ніколенко