Не гальмуй — дані візуалізуй!

Не гальмуй — дані візуалізуй!

376 10 хвилин хв. читання
21.04.2018

Творці «Лабораторії Інтервізуальності» про виграшне поєднання трьох перспектив data science — media — visual arts 

Якими стежками мандрує людський розум, як він винаходить нові шляхи, та як розвивається — було і є для нас найбільшою загадкою.

Удосконалюючи методи передачі інформації про навколишній світ та свій досвід, людина не тільки отримала перевагу над своїми природними ворогами, але й новий статус — статус розумної істоти, здатної змінювати не лише середовище, але й саму себе. І один із найголовніших та найвагоміших способів передачі даних — візуальний, який дозволив не тільки зберігати інформацію, але й кодувати мову та передавати емоції.

  

Людський розум — природжений картограф, казав Антоніо Дамасіо.

Сучасний світ перенасичений інформацією, якою ми безперервно обмінюємось з надзвуковою швидкістю. Ми обмінюємося даними про себе та інших, про внутрішнє і зовнішнє, про стан вчора і зараз, намагаємося спрогнозувати завтрашнє, та усвідомити, яка інформація є важливою, як її сприймати та як із нею працювати. Саме тому важко уявити сьогодення без візуалізації даних, що дозволяє нам отримувати уявлення про великі масиви даних, ідеї та концепції, зв'язки та співвідношення факторів.

 Як і будь-яка сфера людського буття, методи візуалізації даних постійно розвиваються, нові часи потребують нового підходу до збору, аналізу та репрезентації інформації. І саме розробці та прототипізації нових методів і технологій була присвячена програма експериментального освітнього проекту «Лабораторія Інтервізуальності» від тандему Ґараж Ґенґу та Krolikowski Art.

 

image

Організатори та куратори «Лабораторії Інтервізуальності»: дует митців Krolikowski Art і Олександра Сметаненко (посередині) на відкритті виставки проектів лабораторії

 

Життя постійно вимагає від нас пошуку точок перетину різних сфер та полюсів, і особливо — соціальне, міське життя, в якому нашарування пластів та сенсів складає фантастичний колаж. Власне, урбаністичні кейси часто стають полем для спільної дії гравців з різним бекграундом та специфікою, і саме в гострих соціальних ситуаціях проявляється колосальна сила об'єднання різних перспектив.

Так відбувалося і в «Лабораторії Інтервізуальності». Ми прагнули створити такі умови, щоб учасники з різних сфер почули одне одного і навчилися ефективно взаємодіяти. Для цього ментори також були залучені з різних галузей. З командами постійно працювали: керівниця Центру урбаністичних студій Національного університету «Києво-Могилянська академія» Владислава Осьмак, мистецтвознавиця Діана Клочко, журналістка, кураторка конкурсу художнього репортажу ім. Майка Йогансена «Самовидець» Марія Семенченко, CEO компанії «Фанк і консалтинг», бізнес-тренерка Дзвенислава Новаківська, CEO & Cofaunder в Urban Curators Ірина Яковчук, архітектор «Агентів Змін» Максим Головко, засновник архітектурної студії Zemlia Семен Поломаний та співзасновник архітектурної студії Formografia Роман Сах. Окрім основного менторського складу, на кросскоманді обговорення були запрошені ще троє лекторів: Наталія Волкова, Chief Culture Officer у дослідницькому проекті Die Kulturträger, Андрій Газін, журналіст та аналітик Texty.org.ua і Тарас Волянюк, засновник та керівник студії інфографіки Remarker. Разом з ними кросдисциплінарні команди працювали над різними урбаністичними кейсами, виходячи з трьох перспектив: data science — media — visual arts.

 

image

Обговорення проекту візуалізації даних маршруту київського трамваю №18 з менторами

 

Робота з візуалізацією розпочалася ще під час створення логотипу «Лабораторії». Було вирішено закласти в нього декілька шарів інформації: по-перше, структуру синергічної взаємодії медійної, аналітичної та дизайнерської царин, по-друге, логотип логічно мав бути пов'язаним із міським простором Києва.

Аналізуючи вимоги, ми згадали про дивний арт-об'єкт, розташований на горі Щекавиця. Скульптуру Trinity, створену І. Коноваловим в межах арт-проекту Fiction Gallery Expidition, часто сприймають як язичницьке капище, декілька з яких були розташовані на Щекавиці до остаточної перемоги християнства. Три фігури, об'єднані спільним трикутником, символізують три міфологічні першооснови світу — початок, буття, руйнацію; Браму, Вішну, Шиву; Творця, Сина, Духа.

Заради демократичності композиції та концепції ми змінили маленький трикутник на конус — так великий трикутник не мав подібності до кожної з трьох базових фігур. Спільні частини з «трикутником синергії» ми розфарбували в кольори інших частин, і таким чином, в остаточній 3D моделі ми отримали посилання на об'єкт міського простору та графічну репрезентацію синергії та взаємодоповнення різних векторів.

image

 

Якщо ж говорити про формат «Лабораторії», то все, що відбувалося, можна сміливо порівняти з роботою в науково-дослідницькому проекті. Тритижнева програма розпочиналася з лекційної частини фахівців у відповідних галузях, спрямованої на те, щоб надихнути учасників прикладами, де мистецька практика перетинається з дослідницькою або аналітичною. Наступні етапи включали висування гіпотез, конструювання ідей та їхньої розробки в перехресних обговореннях. Гіпотеза мала бути підтверджена або спростована в процесі безпосередньо «польових» урбаністичних досліджень, збору та аналізу даних і перетворення їх у візуальну та текстуальну форми.

Учасники команд могли вільно обирати тему роботи, методи дослідження та форму візуалізації. Кожна команда поставила собі ціль зібрати, проаналізувати та візуалізувати дані у такий спосіб, щоб вийти за межі звичних «журнальних» підходів. У результаті дослідження втілилися у 6 суспільно-актуальних проектів про:

Усі дослідження учасників «Лабораторії Інтервізуальності» вже скоро будуть репрезентовані на Практиках, а зараз про процес та методологію роботи лабораторії розповідають її куратори.

 

Олександра Сметаненко, креативна партнерка ГО Ґараж Ґенґ:

Окрім обов’язкового складника, інтердисциплінарності, Лабораторія також мала цікаву структуру навчального процесу. На базовому, глибинному рівні навчальний процес повторює логіку методу людиноорієнтованого дизайну. Щоб отримати рішення, команда спеціалістів має пройти певні етапи, а саме: натхнення, генерування ідеї, прототипування та тестування рішення. У кожного з етапів є певна особливість та головний інструмент, що містить ключ для наступних кроків.

Ключові інструменти методу ми спробували використати на практиці, запропонувавши їх командам. З етапу натхнення ми запозичили постанову дизайн-питання та конструювання етапів дослідження.

Також спробували акцентувати увагу команд на інсайтах (відкриттях, осяяннях), які вони, вірогідно, отримають під час обробки результатів досліджень та довкола яких можна вибудувати історію.

Для потужнішого генерування ідей у команд була можливість відкритих кросс-командних обговорень. На такі обговорення щоразу запрошувався новий, «зовнішній» — тобто не задіяний в основному складі — ментор. Так до замкненої командної системи постійно надходила нова інформація.

Завершальним етапом лабораторії стало створення прототипів продуктів, що базувалися на проведених дослідженнях та зібраних даних і так чи інакше розкривали чи враховували отримані інсайти.

На наступному, більш складному рівні «Лабораторія» має модульну систему. З такого погляду кожен навчальний модуль — це інформаційний простір, в якому команда досліджує та опановує певну навичку. Модуль — це об'ємна фігура, тому «потрапляти» до модулю команда може через різні практики (спілкування з відповідним ментором, проведення власного дослідження, використання певного виду програмного забезпечення). Важливим є те, скільки інтерацій (входів) здійснила команда в той чи інший модуль, скільки часу провела в кожному з них. У такий спосіб дуже легко відстежувати навчальні процеси кожної команди. Саме під час «Лабораторії» ментори розробили графічну систему треккінгу навчального процесу команд, що також було частиною експерименту та виклику в роботі з нестандартними підходами візуалізації даних.

Одним із важливих висновків, що стосуються способу побудови Лабораторії, є достатня кількість простору для творчих імпульсів команд, порада, а не жорстке скерування  та інтенсивне «поле розумності» (тобто атмосфера взаємодії професіоналів або людей, що зацікавлені в тому чи іншому полі).

Також важливою точкою в роботі команд було вивчення певних просторових об'єктів. Нам важливо було включити в «Лабораторію» аспект роботи з учасницькими даними, тобто з даними певної громади. А будь-який об'єкт у просторі міста є точкою перетину взаємодії різних спільнот та стейкхолдерів.

Нам важливо було спрямувати увагу команд на зіткнення з суспільними просторами у місті, що містять багато напруги та нерозв'язаних питань за рахунок різності своїх потенціалів та залучених спільнот.

Тому можна сказати, що обираючи для роботи місто як фізичний простір, ми звернулися також і до урбаністичного поля, якого ми не можемо уникнути, бо всі ми — жителі міста, певна множинність, яка генерує його щоденну адженду.

 

Володимир Лісін, арт-директор, ментор, освітній активіст:

Фактично, на засадах Лабораторії утворилося унікальне комунікаційне поле; середовище, завдяки якому всі учасники, включно з менторами проекту, були повністю інтегровані в процес та постійно обмінювалися даними та досвідом. Раціональне та емоційне, конкретні форми та сенси, запитання та… ще більше запитань утворили рішення та мікс, що став освітнім здобутком для кожного учасника.

При подальшому тестуванні та вдосконаленні, таку модель роботи над проектами можна впроваджувати як постійну освітню практику навіть для шкіл та вищих навчальних закладів.

Усе це стало можливим завдяки кільком засадам функціонування «Лабораторії» (які також було вироблено протягом кількох ітерацій зі сталою комунікацією та обміну досвідом):

1) т. з. психологічна «доросла позиція»;
2) невтручання кураторів в особисту та командну відповідальність проектів;
3) фасилітація команд та модерація суперечок, менторинг, зворотній зв’язок;

4) фокус на позитивних аспектах саме процесу при великому навантаженні членів команд;
5) максимальне невтручання в процес роботи команд при постійній доступності експертної думки та підтримки;

6) ітеративність та взаємозв’язок усього з усім (учасники, правила, підходи, мета проектів, приміщення для експозиції, тощо) з акцентом на конкретних результатах, які можна презентувати, пояснити та масштабувати якісно чи кількісно;

7) психологічні та аналітичні рефлексивні практики для всіх учасників.


Протягом Лабораторії різні технології, погляди та люди впливали одне на одного, й такий інтердисциплінарний, транссистемний (загальні сенси, проявлені в різних формах на перетині методів та дії багатьох систем) досвід зарекомендував себе як надзвичайно ефективний. Учасники обмінювалися не тільки досвідом — учасники обмінювалися цінностями та виробляли спільні. Великим здобутком Лабораторії стало саме вироблення проектними командами своїх власних методик, що поєднують інші методи для вирішення спільного завдання. Величезний бонус підходу та досвіду Лабораторії — розмаїття форм та багата візуальна й інтерактивна мова кожного проекту
 

Розроблені методики можуть бути допрацьовані та екстрапольовані на інші галузі і кейси. Деякі проекти, які народились в Лабораторії Інтервізуальності, вже почали своє власне життя.

Лабораторія Інтервізуальності, де факто, сама стала методологією.

 

 

Фото зі сторінок Port creative hub та Garage Gang Ґараж Ґенґ

Як за сусідніми робочими столами працюватимуть чотири різних покоління

Вкладаючи кошти в культурний проект, який репрезентує країну як простір, що народжує зірок світового мистецтва, спонсори інвестують у власний успіх, бо позитивний імідж держави, де існує успішна, цікава всьому світу художня сцена – це найкращій шлях до поліпшення іміджу національного бізнесу на міжнародному ринку.