Учасниця гурту Царина Віталія Базилевич розказує про культуру щедрівки:

— Якщо заглядати дуже глибоко, то образи в щедрівках та колядках ідуть ще з язичницьких часів. Але після хрещення Русі на старі тексти наклалися образи біблійної тематики, зокрема, про народження Христа. Досить поширеним є повчальний текст про те, як важливо не лише не казати поганого, але й не мати поганих думок. Оскільки погана думка - такий самий гріх. Також основними текстами щедрівок є привітання господаря зі щедрим вечором і побажання достатку у його домі. Є щедрівки, які співаються окремо хлопцеві, дівчині або ж господарям. Після віншування, як правило, щедрувальники "вимагають" винагороди грошима, пирогами чи горілкою.

Щедрувати починають 13-го ввечері, що співпадає зі святкуванням Нового року за старим стилем. Ходити щедрувати можна аж до Водохрещі, після чого відбувається розстріл Коляди, або ж Розколяда.

Щедрівки, що ми виконуємо, записувались у спільних фольклорних експедиціях з керівником гутру Божичі - Іллєю Фетисовим. Переважно це щедрівки з Чернігівщини.

Сьогодні можна сказати, що поверхневе знання "щедрівки" в більшості людей присутнє. Принаймні, траплялись випадки, коли люди на вулиці підходили і просили їм защедрувати або заколядувати, щоб в наступному році в них все було добре.