#1. Хто ти є? Де ти є? І що ти робиш там, де ти є?

Я мрійниця, куратор, перекладач, активістка. Більшу частину часу проводжу онлайн. Там де я є - я просуваю ідею неподільності сучасної і класичної культур, гуманізму та екосвідомості. Бачу своє завдання у збереженні тендітного, створенні прекрасного та налагоджуванні зв`язків. Координую фестиваль “Білоруська весна”, опікуюсь будинком на Грушевського, 4б.

#2. Якою ідеєю зараз живеш?

Зараз, як член команди Мистецької Платформи, живу ідеєю збереження старовинного київського будунку та двору-саду за адресою Грушевського, 4б та культурно-екологічного ареалу. Цьому будинку 128 років. Його побудував архітектор Вадим Катеринич у 1883 році на замовлення Бонадурерів - відомої київської родини швейцарського походження. Зараз цей будинок, один з небагатьох позосталих прикладів довоєнної архітектури, пребуває під загрозою знесення. Минулого літа, аби запобігти знесенню будинку, за цією адресою було зареєстровано громадську організацію Мистецька платформа, що протягом літа влаштовувала щотижневі культурні акції – літературні читання, концерти, виставки та кіноперегляди, до яких долучалися українські митці. Тепер, за партнерської підтримки Гете Інституту в Україні, шляхом діалогу з населенням околиць, архітекторами, митцями, кураторами Києва та інших команда Мистецької Платформи працює над тим, щоб відреставрувати осередок і претворити його на некомерційний культурно-екологічний центр.

#3. Чому тебе так часто "тягає" по протестах, і на що взагалі здатен протест?

Я беру участь лише у тих акціях, що стосуються прав людей, тварин, збереженню свободи, екологічних та культурних цінностей. Такі акції є голосом тих, хто обирає життя, взаємоповагу, панпланетарне братерство. Протест - це театралізований виплеск суспільної волі. Талановита акція має не меншу силу ніж переговори у владних кабінетах, і абсолютно точно є більш дієвою ніж невдоволене бурмотіння на сонних кухнях.

4. Що тебе зараз хвилює в особистому світі та світі загальному/нашому?

Останнім часом багато достойних людей їде жити за кордон. А я от не хочу їхати - кажуть, локальні патріоти - найнебезпечніші. Можливо і так. Просто я дуже люблю Київ, і не втрачаю надію, що він буде по-справжньому зеленим, людяним, європейським.