«... Політика дуже втомлива і виснажлива, навіть для спостерігача. Хоча діє як наркотик». Ці слова української письменниці Соломії Павличко, які потрапили до нашого зору напередодні інтерв’ю з лідерами руху Чесно, дуже вдало окреслюють українську політичну ситуацію, і той, здавалося б, «нездоровий» інтерес до «вітчизняного політичного серіалу», який сьогодні захопив народну увагу. Всі нібито раптом стали залежними - і в інформаційному полі, і в емоційно-особистому. Культура, екологія, соціум, інновації та інші важливі сфери нашого життя просто залишилися поза межами уваги. Або ж - тісно і надовго сплутали свої долі з тею ж таки політикою.

Ми вирішили поговорити з Олегом Рибачуком та Світланою Заліщук, представниками організації Центр UA та громадського партнерства Новий Громадянин, з декількох причин. У жовтні 2011 року, рівно за рік до виборів у Верховну Раду, їхня команда оголосила про створення нового руху Чесно, який за участі громадян покликаний створити запит на нові правила політичної гри. Минулого року партнерство Новий Громадянин, куди входить понад 50 громадських організацій, завдяки потужній лоббі кампанії домоглося прийняття Закону про доступ до публічної інформації. 

В офісі організації Центр UA вас зустрічає «народний улюбленець» президент Віктор Янукович. Тільки не справжній, а паперовий. Саме цей цінний експонат стояв на сцені Українського дому у березні 2011 року, коли Януковича у рік його президентства викликали на «килим» відповідати на запитання десятки тисяч українців. Тоді Янукович не з’явився, натомість народився його паперовий двійник. 

Олег Рибачук, у минулому - керівник Адміністрації президента Ющенка, а нині  - голова правління громадської організації Центр UA, говорить, що майбутнє належить відкритим системам, до яких зачисляє і громадські рухи, які сьогодні можуть запустити процес розвалу нинішніх застарілих систем. Свою команду вважає прикладом таких рухів, і порівнює рух Чесно з екологічним автомобілем, який працює на енергії людей.

Ми вирішили опублікувати нашу розмову без скорочень та змін. По-перше, нам здалося, що цей діалог демонструє можливість існування різних поглядів та цінностей у єдиній команді. По-друге, ми навіть повірили у те, що не політики можуть змінити цю країну, а відповідальні нові громадяни.

- З одного листа Соломії Павличко до Богдана Кравченка від 12 травня 1990 року: «У народі настрій подавлений. Всі все критикують, водночас апатія». Пройшов 21 рік, а ситуація ніби подібна. Що ви очікуєте від цих виборів, і в чому буде їхня особливість?

ОЛЕГ РИБАЧУК Якщо ми порівнюємо з 90-ми, то сьогодні ситуація - на якісно іншому рівні, тому що з'явилися комунікації. В 90-ті роки ще був результат того "залізного занавєсу", коли суспільство не спілкувалося між собою, молодь була роз'єднана, коли впали старі інституції, а нового нічого не з'явилося. Зараз є певна схожість в тому, що є небезпека і значно зросла ціна затримки у розвитку. Ці вибори для нас дуже важливі, тому що перші вибори, які пройшли за нового режиму - це була очевидна спроба повернення у минуле століття. Невідповідність суспільним настроям, очікуванням, можливостям... Здається, що [з такими методами] ця влада запізнилася десь на років п'ятдесят у своїй появі. 

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Це як маятник. Спочатку він рухається в одну сторону - і апатія, розпач, незадоволення зростає. Але потім досягається певна межа, і маятник починає рухатись в іншу сторону. І тоді відбуваються зміни - так, як це відбулося в 1991 році з ухваленням незалежності, в 2004-му - з Помаранчевою революцією. Але що я помітила - з комунікаціями, як сказав Рибачук, цей маятник почав рухатись швидше. Раніше з розвитком імперій, цивілізацій це могли бути тисячі років - в одну сторону сотню, в іншу сторону сотню. Сьогодні, з одного боку, бачимо глобалізацію, з іншого – дефрагментацію соціуму, і люди набагато гостріше відчувають особисту роль в цьому світі, в цьому суспільстві. На мою думку, цей маятник дуже швидко сягне критичної точки "Х" в Україні.

- Наприкінці жовтня 2011 учасники партнерства Новий Громадянин оголосили про запуск нового громадського руху Чесно. Оцінюючи креатив та назву - це засіб проти кровопивць, вампірів?

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Спочатку народилося слово «Чесно». Потім почали придумувати назву сайту, і дійшли до «Чесно.ком» (chesno.com). Назва породила гасло «Фільтруй раду... часником». Це дуже проста асоціація, але і дуже символічна. Тобто часник - це засіб проти злих духів, проти кровопивць, це те, що очищує організм, оздоровлює. Метою цієї кампанії ще до початку розробки креативу було ощищення парламенту. 

ОЛЕГ РИБАЧУК Є такий банківський термін - гарна кореспондентська пара. Тому можна сказати, що часник і сало - це гарна кореспондентська пара, і це символ українізму.

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Насправді ми все вигадали прямо під час відкритого 24-годинного брейншторму, який відбувся 29 жовтня 2011 року, рівно за рік до виборів. І прямо там хлопчик сів і намалював [логотип, часник]. Всім одразу дуже сподобалось. Такий собі хвилинний експромпт.  

- То як ви збираєтеся боротися з кровопивцями?

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Ми розробили шість громадських критеріїв, за якими збираємось перевірити всіх чинних депутатів, потім всіх кандидатів у депутати. Наші критерії такі: 1. Відсутність фактів порушень прав і свобод людини; 2. Незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців; 3. Непричетність до корупційних дій; 4. Відповідність задекларованих доходів та майна способу життя; 5. Особисте голосування в парламенті; 6. Відвідання не менше 75% засідань Верховної Ради України.

Важливо, що цей досвід запозичений. У 2006-му подібну кампанію провели в Румунії. Натрапивши на ідею кампанії на сайті Майдан, ми загорілися, і вирішили спробувати реалізувати щось подібне тут. Отож, як ми працюватимемо з цими критеріями? Спочатку беремо парламент, це 450 депутатів, і аналізуємо їх відповідно до критеріїв. Далі ми говоримо: дивіться, ось ці депутати не відповідають цим критеріям, ми не хочемо, щоб вони були у наступному парламенті. І тому будемо активно це популяризувати серед виборців, і звісно звертатись до політичних сил, щоб ті не пропустили цих кровопивць у новий парламент. Друге, важливіший етап, - це коли почнеться сама виборча кампанія. Коли за 90 днів до виборів зареєструються усі списочники та мажоритарники, ми почнемо аналізувати вже кандидатів у депутати. І це кілька тисяч людей. Ми думаємо зараз, чи подужаємо такий обсяг, можливо, оберемо найрейтинговіших відповідно до соціологічних опитувань.

ОЛЕГ РИБАЧУК Чому цей підхід нам подобається? Він дає можливість правдиво і чесно впливати і вийти з цього ступору, в якому люблять перебувати українці. Чомусь вони звикли викохувати в собі оце пояснення, що все у нас погано, і як нас гнобили і кращих знищили... Це мазохістське бажання самому собі скаржитися і нарікати на долю. Для мене це особистий виклик! Не тому, що я народжений оптимістом, а тому що вода камінь точить, лупати цю скалу - і вона трісне. Ми як звикли: обрали когось, і він усі наші проблеми «вирішить». А тут пропонується залучити мізки, щоб змінити оце замкнуте коло.

Як у нас проходять вибори? Працюють технології і гроші, і особливо це відчувається останні 10  років - Кучма пішов, і система не змінилася. Як не соромно і не боляче мені це говорити, Ющенко зовсім не збирався її міняти, Ющенко вважав, що він дасть українцям можливість демократії, але при цьому він не наважився чи не захотів міняти основні принципи, на чому була заснована ось ця олігархічна модель... Якщо ти у таборі Тимошенко, то ти - «патріотичний олігарх», якщо у таборі опонентів, то ти - просто оліхарг. Від цього стає сумно, але завжди оці великі гроші багатих українців вирішували, хто буде наступником. І чим далі, тим цинічніше це відбувається. Проводиться соціологія, шукається кандидант, не подобається це обличчя - підшукаєм інше. Але де тут система зберігається? Вони нам задають тональність! Через те, що 80% українців беруть інформацію з телевізорів, а телевізори знаходяться у приватних руках... А українець максимально на що здатен, щоб протидіяти системі? Окрім того, що бурчати на кухні, він може або не прийти на вибори, або проголосувати проти всіх, що зовсім не вирішує проблеми. 

Зараз кілька десятків людей роблять нові партії. І при цьому принцип відбору такий: нікого з тих, хто був при владі, всі молоді, професійні. І вони дуже впевнені, що цю систему здолають. В мене немає жодний ілюзій - система дуже готова до зміни, але вона замість того, щоб омолоджуватись, дуже швидко корумпує молодих. Візьмемо приміром молоду команду Черновецького... Наша система, не мінялася з 90-х років. У неї в руках мільярди, інформаційні канали, вона співпрацює з міжнародною тіньовою економікою. І така система буде захищатися! Чого вона відверто боїться? Вона боїться масових щирих рухів! Тобто якщо б на вулиці Києва вийшло якихось 100 тисяч людей, які би щиро чогось прагнули, все, щоб вони хотіли - збулося. Згадайте, 7 тисяч вчителів виходить до Кабміну - на наступний день Кабмін приймає рішення на їхню користь. Декілька тисяч роз'єднаних податківців вийшло на Майдан - як зайчики були там Янукович і Азаров... Але щоб це змінити, потрібно, щоб люди самі собі почали вірити, щоб вони відчули, що вони можуть впливати.

І це те, до чого ми прийшли. Не створювати черговий політичний проект з будь-ким, чи то лауреат нобелівської премії, чи молоде обличчя. Я згоден з тим, що майбутнє належить системам, які є відкритими. У нас ці всі політичні утворення зараз, як дерево без коріння. Ніхто знизу це не починає. Тут ризик який: коли ти це робиш, немає жодних гарантій, що ти це очолиш. От ми зібралися втрьох з метою щось робити, але що ми починаємо робити - ми вже себе бачимо на горі цієї піраміди, і ми дуже боїмося, що прийде хтось розумніший, і все - нас немає. А як же це так - ми робили цей рух, ліпили цей погрібок, а прийшов хтось? Тому той, хто першим зрозуміє, той, хто захоче бути не альфа-самцем згори, а тим, хто дасть оцій відкритій системі запрацювати, за ним майбутнє. Зовсім негарантовано, що ця людина отримає якісь лаври. Але вона може запустити такий процес, який закінчиться розвалом нинішньої системи. 

-  Як втриматись від того, щоб не піти на поводу у системи, потрапивши туди? Адже там у людини виникають тваринні неконтрольовані бажання  - доступ до ресурсів, контроль над людьми... Олег, Ви свого часу очолювали Адміністрацію Президента Ющенка. Як ви «працювали» з тими бажаннями?

ОЛЕГ РИБАЧУК Я - не номенклатурне створіння, особнячком туди потрапив - особнячком і зберігся. І не став членом партії Наша Україна. Але я був дуже вражений новим для себе відчуттям, коли ти як народний депутат дійсно представляєш інтереси народу, коли за тобою сотні тисяч, і ти береш від них наснагу, і вони тобі її дають. Це - вражаюча річ. І у мене була тоді ідея! Оці ж люди, які так хочуть змін, давайте вони зареєструються чи в силу, чи у громадський рух, хай оберуть собі делегатів, хай сформують цю нову українську партію, зовсім принципово іншу. І я тоді [від свого оточення] отримав холодний душ: а як їх контролювати? Оці альфа-самці одразу зрозуміли, що це - некотрольований процес, і Наша Україна стала черговою «КПУ», номенклатурною партією, як зараз Партія Регіонів, де - півтора мільйона шахтарів, чи партія Медведчука, де були всі бюджетні вчителі. Повний нонсенс. За такими партіями - минуле!

Далі про те, що ви говорите... Мені неважливо мати статус чи свою територію навколо себе. Але з того, що я побачив - це для мене колосальна школа. Люди, які не розуміють, як працює влада, чомусь вважають, що вони можуть її здолати. Що вони можуть запалити інших! Щоб з цим драконом воювати - потрібно мати певний антидот. Потрібно через це пройти. Бо система що робить? Система намагається шантажувати, або загрожувати, або підкупляти. І підкупляти вона може дуже гарно. Вам розказують, що ви - найрозумніший, а ваш колега - не такий, потім колезі розказують, що він - найрозумніший, а ви - не такий. І як цікаво як ведуться люди! Це, здається, технології, яким тисячі років, і які побудовані на людських слабкостях. Я терпіти не можу жополизтва! Терпіти не можу виразів «Я - Ваш!», «Я буду працювати тільки з Вами!» Як правило, іуди саме такі. Цікаво, коли збираються однодумці! І в партіях я такого не бачив, а от у громадських рухах... Ми - це таке коло, яке мені нагадує ті автомобілі майбутнього, коли ти працюєш не на бензині, а на підзарядці. От ти відчуваєш, що у тебе сіла батарея - ми зібралися, і ми одне одного підзарядили. І після складних дискусій ми виходимо тільки сильнішими.

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Хотіла одну річ сказати - дуже важливу насправді. Це навіть не для інтерв'ю, а про інтерв'ю. Я думаю є сенс поговорити з іншими членами нашої команди, які є в серці руху Чесно. Тому що, боюся, може вийти культ особистості Рибачука... 

ОЛЕГ РИБАЧУК А до чого тут?

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК До всього! 

ОЛЕГ РИБАЧУК А я ж не знаю яка тема інтерв'ю!

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Якого?

ОЛЕГ РИБАЧУК Цього! Це про рух Чесно?

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Так ми ж уже говоримо півгодини. А ви думали це про що?

ОЛЕГ РИБАЧУК Ну мало про що... Я думав може це...

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Про кулінарні ваші здібності!

ОЛЕГ РИБАЧУК Ні-ні!

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Про Заліщук!?

ОЛЕГ РИБАЧУК ... і як я з нею борюся!

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК ...і півгодини вже говоримо про Рибачука. Ні, насправді, я думаю у цьому є сенс, [поговорити з командою]. Рибачук є одним з партнерів, він не є головним, який все очолює...

ОЛЕГ РИБАЧУК Ну насправді все не так...

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Все так!

- Але Рибачук - це ж інструмент, який ви використовуєте. Його прийдуть слухати на прес-конференцію журналісти. На Заліщук же не прийдуть!

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Сто відсотків! Але Рибачук - один з партнерів, які все це організовують, рулять, збирають... Не головний, а саме один з.

ОЛЕГ РИБАЧУК Категорично відмовляюся від цієї ролі... 

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Рибачук є прекрасним спікером. У русі Чесно є багато різних ролей. У нас є лідери, які є гарними стратегами, вони пропонують певні схеми і моделі, нові підходи. Є організаційні лідери, які реально вибудовують все це, які мислять горизонтами. Є комунікаційні лідери, які професійно з медіа вміють розмовляти. Це важливо, що це - не однолідерський проект! Тут зібралося багато лідерів.

Мені дуже сподобалась ваша метафора про машини. Але я би її використала в іншому контексті. З точки зору підходів до суспільних рухів. Проект Чесно - це спроба їздити на машині, яка є екологічно «мирною», «чистою». Дивіться, зараз в різних країнах з'являються ці екомобілі, і людство собі думає: «Вау! Це так круто! Колись так і буде. Це буде ефективно. Всі зможуть собі це дозволити. І ми зможемо зберегти планету»... Але поки що не йметься віри, що це - реально. Ми намагаємось робити цю ініціативу з відчуттям того, що тут дуже багато революційного, новаторського, на багато років вперед... Звісно, ці підходи є невипробуваними, вони можуть і не здійснитися. Але ми бачимо великий потенціал та величезний ефект, який рух може здійснити. Ініціатива пропонує самоорганізацію людей для впливу на систему, для зміни системи...

ОЛЕГ РИБАЧУК Чому тут є позитив? Нашою метою не є когось відсікти, а себе виставити...

- Так і де ж тут позитив? І як може звичайний громадянин долучитися до участі у вашому русі? 

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Повертаємось до того, з чого ти почав. Є велика апатія, розчарування... По суті, цей маятник, ця негативна енергія, а це теж - енергія, сьогодні потребує сатисфакції. 

- І така негативна енергія набагато ефективніша чи рушійніша?

ОЛЕГ РИБАЧУК Це як атом - може бути мирним, а може - вбивати. 

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Така енергія може по-різному спрацювати. Політики сьогодні пропонують людям одну єдину можливість для того, щоб використати цю соціальну енергію - прийти і проголосувати. І звісно є ризик, що ця можливість ще й буде сфальсифікована. Інших каналів фідбеку від людей на дії політиків, крім соціальних мереж та протестів, сьогодні не існує. Рух Чесно пропонує ці інструменти фідбеку. Політики нам пропонують вибирати себе і пропонують це зі своїх же телевізійних каналів. Ми їм кажемо: ок, у вас є свій підхід, а у громадськості - свій, свої вимоги до вас. Мало того, що ми вам їх покажемо, ми ще й почнемо їх активно пропагувати. Ми хочемо створити двовекторну модель комунікації. Є традиційна модель, яка, зазвичай, представлена національним мовленням, і люди сидять і слухають. Ми намагаємось стати організованим фідбеком: ми вас, [політиків], будемо оцінювати за нашими критеріями! Ви не виконуєте Конституцію, закони, міліція - ваша, податкова - ваша! Але у нас є публічність - ми будемо активно від вас вимагати. І в цьому є той інсайт. Ми говоримо виборцю: у тебе немає можливості щось беспосередньо змінювати, бо тебе немає у Верховній Раді. У тебе є одна-єдина можливість - не просто твій голос на виборах, а твій голос поза виборами, коли ти будеш активно вимагати! Чому був узвалений Закон про доступ до публічної інформації? Тому що був неймовірний запит, журналісти кожного дня про це дзижчали!

- Добре, але коли справа дійде до самого вибору, що тоді? Так склалося, що сьогодні немає між ким обирати...

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Ми не пропонуємо вибору! Політична альтернатива має формуватися не нами. Ми пропонуємо вибирати не політиків, а правила політичної гри. Ми пропонуємо нові правила політичної гри. І вам ми пропонуємо створити такі правила! Коли з'явиться політична альтернатива? Тоді, коли у суспільства буде вимога на це!

- Ідея руху Чесно, так само як ідея Закону про доступ до публічної інформації, який був ухвалений минулого року і який був одним з пріоритетів діяльності партнерства Новий Громадянин, є «експортованою» успішною історією, запозиченим досвідом. Що приніс Закон про доступ до публічної інформації українцям, і як вони його використовують? 

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Ми і не сподівалися, що на момент вступу закону в дію він почне працювати на всі 100%. Навіть у Болгарії та Румунії, інших європейських країнах, такий закон почав працювати за 2-3 роки. Окрім того, дуже важливо, в якій системі працює цей закон. Наша система всіляко противиться його роботі. Але закон почав так чи інакше працювати - на якихось діляночках, у напівсили. І це - величезний рух вперед. Неможливо оцінювати реформи та закони у ракурсі «спрацював - не спрацював». Відкрилась інформація для журналістів, яка закривалася роками. Сьогодні близько 50% населення знає про існування цього закону, 8% громадян планують використати цей закон у своїй діяльності, а 3% - вже використали. 

- Громадські рухи в Україні сфокусовані на контролі, протидії... Чи не задумувались ви над тим, що можливо владі навпаки потрібна реальна допомога - не боротися «проти», а почати навчати депутатів, допомагати їм писати програми, закони, потім допомагати закони втілювати... 

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Суспільна домовленість полягає в тому, що є народ, який обирає собі представників для керівництва державою, і народ контролює цих представників. Але вона не протирічить тому, що ти кажеш. Тут важливо, щоб була добра воля самої влади. Має бути відкритість, діалог. Ми не бачимо, що сьогодні наша влада пропонує таку співпрацю, натомість - вона максимально закривається.

Фото: Вікторія Товстенко, Олександр Шагі

- Як ви вважаєте чи не є соціальні рухи та громадській опір, що трансформовані культурою у «цивілізований вигляд», заздрощами до людей, які «псують повітря», «забруднюють ріки», «ріжуть ліси»?

ОЛЕГ РИБАЧУК Все є з точністю до навпаки. Але в чому тут може бути зерно істини? От запитайте когось на вулиці, як вони бачать громадський рух? Вам скажуть, що це не дуже адекватна публіка, нестандартна, з полум'яними очима, щось анархічне, яке то захищає бездомних кішок, то на дерево лізе, але це щось несистемне, те, що нереалізувалося в житті. Але яке, можливо, в глибині хоче дорватися до влади. Наша відмінність зі Світланою в тому, що ми побували по ту сторону лаштунків, і заздрити нам складнувато, бо ми б могли елементарно там залишитися. А залишитися там дуже просто - приймаєш правила, стаєш частиною системи і переходиш з одного пагорба на інший. Розуміння масового громадського руху є проблемою. І цим дуже гарно користуються чиновники. Що вони роблять? З розмови з представниками громадського сектора, мені кажуть: «Вчора ми провели слухання - губернатор цілу годину (!) з нами сидів і спілкувався». І я бачу, що людина зараз лопне від радощів! І через це треба пройти. Влада знає всі ці моменти: вас кудись запросять, ви станете помічником, членом громадської ради, з вами порадяться, вас напевно, що не врахують, але ви будете трошки обігріті оцим. І якщо у вас немає цього розуміння і досвіду, то вас просто, як теляток, приголублять, щоб зробити з вас свіжу телятину.

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Мені ця відповідь не дуже подобається. Тут інше питання, філософське. Люди можуть іти до влади, коли вони бачать в цьому потребу, і вони хочуть туди іти. Ви були там багато років, ви вважали, що це ваш вибір і на тому етапі це вам було потрібно? Чому ви тоді там були? Ви ж були спочатку у Нацбанку, потім в Кабміні, потім в парламенті... Ви поставили для себе крапку після десяти років там, чи коли вас звільнили з Секретаріату?

ОЛЕГ РИБАЧУК Ні! Коли я добрався до вершини і побачив як це працює...

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Я думаю, що ви були на вершині набагато раніше, ніж в Адміністрації Президента. Це був ваш вибір на тому етапі вашого життя. Так само є і для людей, які хочуть потрапити у владу, це може бути вибором на будь-якому етапі життя. Тут справа в особистісному виборі та цінностях людини. Є люди, для яких екологія на планеті, є важливою, і це їхня внутрішня цінність. Вони це роблять, бо вони в це вірять. Вони вірять у речі, які набагато вищі за їхні власні конс'юмерські інтереси! 

ОЛЕГ РИБАЧУК Йти в нереформовану систему і мати ілюзії, що ти її зміниш - дуже небезпечно. От коли такі правила гри як зараз: ти - народний депутат, і твій голос нічого не вирішує!

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Зараз ми можем продовжувати про депутатство говорити, але справа не в цьому. От є депутати, які реально своїми прикладами показують, запалюють і змінюють.

ОЛЕГ РИБАЧУК Немає! Назви таких?

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Доній Олесь!

ОЛЕГ РИБАЧУК Один!!!

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК Достатньо одного, щоб люди вірили в те, що можуть бути й інші. Є люди в Кабміні, в ЖЕКах, в управліннях, які будуть прикладом і які будуть міняти щось зсередини. Є люди, які не можуть цього зробити. 

Йшлося ж про цінності! Не в контексті влади, а загалом, в контексті того, що є бізнес, який володіє дачами, майбахами, мерседесами... А є люди, для яких важливіше врятувати білих ведмедиків. Ваша родина користується авто, а для того, хто їздить на велосипеді - це антицінність. 

Олег Рибачук дякує за розмову, та йде на наступне інтерв'ю з журналістом у кафе.  

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК З Рибачуком я погоджуюсь тут з тим, що ці люди, які сьогодні роблять рух Чесно, можуть добитися фантастичних результатів у політиці, бізнесі. Але вони цього не роблять. Вони витрачають своє дорогоцінне життя на щось інше. 

- Ресурс World Values Survey каже, що у ментальності та культурі українців немає такого поняття як співпраця та взаємодія. Що може сьогодні об'єднати українців? 

СВІТЛАНА ЗАЛІЩУК: Якраз 1991 та 2004 рік доводить те, що якраз є цінності, які можуть об'єднати нас. І це якраз неконс'юмерські цінності. Люди у 2004-му з такою затятістю відстоювали свій власний вибір. І це люди, які практично ніколи не брали участь у подібному, але своїм серцем та душею відчули, що свобода для них надзвичайно важлива. От зараз економічна ситуація важка, але мільйон людей не стоїть на вулицях. Тому що очевидно, що у колективній системі цінностей при критичних умовах все таки на перший план виходять не конс’юмерські цінності. І це єдине, що може об'єднати нас у такому масштабі.

Слідкуйте за  ВЕЛИКОЮ ІДЕЄЮ у мережах Facebook  та Vkontakte