Вавілонські питання

Вавілонські питання

26 5 хвилин хв. читання
14.06.2012

ВЕЛИКА ІДЕЯ проаналізувала досвід з регулювання мовного питання в інших багатомовних країнах.

Затвердження закону «Про засади державної мовної політики» сколихнуло хвилю суспільної агресії та викрило ряд кризових точок українського соціуму. Що таке державна мова? Це мова, якою нас обслуговує сервіс під назвою «держава». Якщо держава надає нам послуги не нашою рідною мовою, нам потрібно або змінити правила надання послуг, або вивчити нову мову. Українці обирають перший спосіб. Мовне питання знову поляризувало українське суспільство. Ми знову виявилися дітьми, дозволили втягнути себе в нетолерантність та маніпулювати нашими емоціями. Позитивним моментом ситуації може бути спроба зрозуміти себе краще. Зізнатися собі, що українська ідентичність досі ще не мультикультурна, що ми не хочемо вчити мови. Корисним може виявитися дослідження ситуації з регулюванням мовного питання в інших багатомовних країнах.

Канада

З 10-ти канадців вдома англійською мовою розмовляють 7, французькою – 2. Скоріше за все, ці двоє проживають у семимільйонному Квебеці. Федеральний закон про мову був вперше прийнятий в 1969 році з ініціативи «батька» сучасної Канади і уродженця Квебеку П'єра Трюдо. Він визнав англійську і французьку офіційними. Юридично вся федеральна документація, промови міністрів, судові рішення мають дублюватися на двох мовах. Однак регіони в Канаді самі можуть вирішувати, яку мову робити офіційною на місцевому рівні. Так, в 1977 році в Квебеку під час сепаратистських хвилювань спеціальною хартією французька мова була визнана єдиною офіційною мовою в цьому регіоні, що певні політичні сили сприйняли як прояв шовінізму. Ряд регіонів прийняв подібні рішення на користь англійської мови. Фактично, сьогодні лиш 18% канадців розуміють обидві основні мови, і більшість з них знаходяться в Квебеці. Англомовна Канада часто лишається непристосованою для людей, що спілкуються виключно французькою – відсутні двомовні вивіски на дорогах та у меню в ресторанах. «У Канаді – парадоксальна ситуація: два досить різних народи ділять одну квартиру. Розділитися не можуть, бо у одних залишився б туалет, а у інших – кухня, і з кімнати до кімнати довелося б ходити “через кордон”», – зазначає публіцист і дослідник білінгвізму з Канади Євген Лакінський.

Чи знаєте ви, що в 70-ті роки в Канаді існував рух з присвоєння українській мові статусу третьої державної?

 

Ірландія

Древня і рідкісна ірландська мова є першою офіційною мовою в Ірландії, англійська – другою. Щоб працювати чиновником або вчителем в Ірландії, потрібно знати обидві ці мови, щоб бути поліцейським – достатньо однієї. Уряд Ірландії веде боротьбу за відродження ірландської мови, замінюючи топонімічні назви з англійських на ірландські в регіонах з найбільш сильними позиціями ірландської. Також проводиться офіційна доплата жителям Гаельтахту, які є носіями ірландської мови, за її використання. З 2005 року ірландська мова стала однією з мов ЄС. Ірландською мовою в Ірландії розмовляють 43% жителів, 11% вважають її рідною, 7% вживають її у повсякденному житті. В Гаельтахтських районах ірландською щодня спілкуються 60% жителів. 1801 року Ірландія стала частиною Об’єднаного королівства Великобританії та Ірландії. Після цього ірландська мова почала зазнавати утисків з боку англійської. Нині, попри політику відродження ірландської мови, англійська вважається більш престижною, практичною та надає більше переваг.

Чи знаєте ви, що гімн Ірландії був написаний у 1907 році спершу англійською мовою, і лише потім перекладений на ірландську.

 

Латвія

В лютому 2012 року в Латвії проходив референдум щодо надання російській мові статусу другої державної. 75% громадян Латвії проголосували проти. Хоча були винятки, наприклад, друге за величиною місто країни Даугавпілс, де за новий статус російської мови проголосувало 85% громадян. Після виходу Латвії з Радянського Союзу там було вжито негайних заходів з відновлення офіційного статусу латвійської мови. Російська мова, якою володіло все доросле населення, враз стала іноземною. Нині російська мова в медійному та офіційному просторі сприймається як мова окупантів. В 2010 році партія «Все Латвії!» проводила збір підписів за повне переведення всіх шкіл на латвійську мову викладання, однак їм не вдалося зібрати достатньо однодумців. Нині квота обов’язкового вживання латвійської в школах становить 60%. Російську мову в Латвії вважають рідною 37% жителів країни.

Чи знаєте ви, що сьогодні в Латвії, як і в інших Прибалтійських республіках, для того, щоб отримати громадянство, потрібно пройти процес натуралізації – здати екзамен на володіння мовою. В Латвії існують паспорти для негромадян, які надають ті ж права, що і громадянам, крім права голосу.

 

Європа

Європа має багато прикладів мовних конфліктів та контрастних рішень. Бельгія з її націоналістично налаштованою Фландрією та політично сильною Валлонією; Швейцарія з чотирма офіційними мовами; Фінляндія з офіційними фінською і шведською за мінімальної кількості шведськомовних громадян; Швеція з її державним фінансуванням шкільних факультативів мов етнічних меншин. Тому на рівні Європейської Комісії нині активно намагаються вигадати універсальний стандарт вирішення мовного питання. Ним може бути ідея «трилінгвістичної формули», яку в Україні взимку цього року представляв нідерландський професор Гуусом Екстра. Згідно з нею, європейцям пропонують умови для розвитку трьох мов – рідної, державної та англійської. Для України це, можливо, не панацея, але, принаймні, крок від скарг на утиски прав у бік освіченості і відкритості.

Чи знаєте ви, що всі офіційні рішення Європейського Союзу перекладаються на 23 мови, в тому числі на мальтійську, якою володіють лише 370 тис. чоловік, що всього в півтора рази більше, ніж носіїв кримськотатарської мови в Україні.

 

Зображення (сс): Canadian woman by Benoit Paille, Irish man by andreyphoto.com, Latvia man by C@tch, German woman by Frederike Wetzels

Зрозумілі поради, завдяки яким бізнес зможе вийти на краудфандинг, а значить залучити ресурси, підвищити впізнаваність свого бренду та зростити спроможність команди.

Вкладаючи кошти в культурний проект, який репрезентує країну як простір, що народжує зірок світового мистецтва, спонсори інвестують у власний успіх, бо позитивний імідж держави, де існує успішна, цікава всьому світу художня сцена – це найкращій шлях до поліпшення іміджу національного бізнесу на міжнародному ринку.