У квітні американське медіа про технології The Wall Street Pit опублікувало статтю з гучною назвою “Ера смартфонів закінчується”. У матеріалі йдеться про початок епохи штучного інтелекту, що за 5-10 років замінить смартфони й планшети, без яких зараз життя видається неможливим. Головним трендом індустрії штучного розуму стане посилене навчання, завдяки якому роботи вчитимуться приймати рішення не на основі заданих алгоритмів, а спираючись на аналіз поведінки інших об’єктів. 

Так, наприклад, нещодавно розроблена компанією Google програма AlphaGo змогла обіграти одного з найуспішніших гравців з китайської гри “Ґо” - Лі Седула. Цей поєдинок порівнюється зі змаганням між Гаррі Каспаровим і комп’ютером Deep Blue у 1997 році. Проте якщо розумний комп’ютер 20 років тому використовував прописаний алгоритм, аби знаходити найоптимальніші ходи, то гра Ґо, яка вважається складнішою для програмних обчислень ніж шахи, вчилася розпізнавати потенційно успішні моделі поведінки, а потім діяла на основі власного аналізу. Техніка поглибленого навчання штучного інтелекту вже застосовується у різних сферах: від розробки безпілотних автівок до біомедицини, де програми на основі великих масивів інформації від пацієнтів вчаться швидко ставити точні діагнози або попереджати про потенційні захворювання.

Однак, навіть сьогодні роботи стали невіддільною частиною життя багатьох людей. Наприклад, завдяки віртуальним помічникам. "Прощавай" – слово, яке в цьому році від керівництва почують чимало секретарів і особистих помічників. Для них прогнози невтішні: журнал "The Economist" у сценарії розвитку 2017 року передбачає бум на ринку віртуальних асистентів.

Причини такого сплеску різні: по-перше, користувачі довіряють все більше особистої інформації програмам і гаджетам, по-друге, розробники створюють революційні технології у сфері штучного інтелекту, а головне, такі прогресивні компанії, як Google, Samsung та Apple офіційно заявили про віртуальних помічників, як про одну з пріоритетних областей своєї діяльності. Google, до речі, вже впроваджує вищезгадану технологію поглибленого навчання у цифрові  помічники, аби ті могли краще розбиратися у вподобаннях користувачів з їхньої поведінки онлайн, та робити більш влучні пропозиції щодо продуктів і подій, що цікаві їхнім власникам.

Роботизовані помічники бувають двох типів: перші організовують роботу, другі – особистий простір. Наприклад, програма "Clara" полегшує життя свого власника, додаючи важливі події з пошти в календар, спілкуючись з підлеглими і погоджуючи час і місце зустрічі з партнерами.

Колонка "Amazon Echo" функціонує за іншим принципом: завдяки програмі "Alexa", яка підключається до цього апарату, користувач управляє девайсом за допомогою голосу. "Алексу" можна попросити загасити світло або ввімкнути улюблену пісню, а можна поставити їй запитання стосовно затору на конкретній вулиці або маршруту приміської електрички. Помічниця відповість приємним голосом, створюючи ілюзію живої людини.

Цікаво, що наразі розумна колонка допомагає не тільки прогресивним бізнесменам та конторникам, але й людям на пенсії. Американська НГО FrontPorch надала можливість користуватися Алексою всім охочим мешканцям будинку для людей літнього віку у Сан-Дієго. Після кількох тренінгів пожильці пансіонату отримали колонки "Amazon Echo" у вільне користування, а працівники FrontPorch навідувалися до нових власників, аби дізнатися про всі незручності, з якими стикається людина похилого віку, спілкуючись з Алексою. Вік більшості учасників експерименту варіювався від 70 до 80 років, деякі з них пересувалися на інвалідних візках, інші мали проблеми з зором чи слухом. Літні люди використовували колонку по-різному: налаштовували будильник, слухали музику, вмикали аудіокнижки, перевіряли новини, спортивні рахунки, час, погоду. Також, мешканці пансіонату вчилися контактувати зі своїми близькими за допомогою Алекси. По-перше, вони просили колонку зателефонувати рідним, але за умови, що вони також мають амазонівський гаджет. По-друге, додаток до Алекси під назвою Marvee міг трансформувати голосові повідомлення у текст і надсилати їх на смартфони заданих контактів. Резиденти пансіонату могли сказати щось накшталт: “Алексо, хай Марві напише моєму онукові Робу, аби той мені подзвонив”. Тоді програма надсилала Робові повідомлення або лист на пошту зі словами: “Подзвоніть бабці, коли будете вільні”.  Також, члени родини могли сповіщати додатку Марві новини, які автоматично збиралися у дайджест і оголошувалися після слів “Алексо, хай Марві розповість, що новенького трапилося у нашій родині”.

І це тільки кілька прикладів застосування штучних інтелектів у побуті. Якщо врахувати, що компанії інвестують все більше коштів у розробку нових технологій, змагаються між собою в інноваційності пристроїв і прагнуть міцно закріпитися в життях споживачів, висновок один: цифрові помічники увійдуть в наш побут дуже скоро.

Коли це "дуже скоро" настане, користувачі поділяться на два табори: перші підтримають роботизацію, завдяки якій відбувається колосальна економія часу і сил, другі відмовляться від цифрових асистентів, нарікаючи на їх ненадійність. Обидва табори мають рацію, адже, з однієї сторони, зручно попросити "Алексу" ввімкнути світло в кабінеті, коли не хочеш відриватися від вичитування важливого документу, або написати "Кларі" перенести ділову зустріч з інвесторами на четвер. З іншого боку, впускати в робочий і особистий простір машину, довіряти їй кореспонденцію з партнерами, паролі від пошти й хмар, свої музичні смаки і переваги в освітленні будинку, загрожує постійними тривогами щодо своєї безпеки. Наприклад, питання, задані Siri чи Google voice, надходять до сервера їхньої компанії, разом з ID девайсу, з якого був запит. Apple зберігатиме комбінацію “ID - питання” півроку, після чого видалить персональний номер, але залишить запис голосу ще на 18 місяців. Політика Google щодо зберігання особистих даних прихована. Відповідно, коли всі запити прикріплені до особистого номеру девайсу, неважко сформувати доволі точну картину звичок, пересувань й вподобань користувача. Наразі не існує стовідсоткових гарантій, що ця інформація не може бути викрадена хакерами. Однак компанії не збираються зупинятися. Google вже випустив програму Allo, яка сканує отримані повідомлення й пропонує найкращий варіант для відповіді. На пропозицію вашого партнера повечеряти сьогодні у місті, Аllo одразу надасть вам кілька варіантів ресторанів поблизу. На надіслану подругою світлину її малюка, додаток запропонує варіанти відповідей, на кшталт “Ооо, як мило” або “Гарненький!”.  На перший погляд, програма здається зручною, якби не факт втручання робота в приватні діалоги між людьми і сканування (чи підслуховування) кожного їхнього слова.  

У 1980 році вчений Джон Серль провів експеримент під назвою "Китайська кімната".

У приміщенні знаходилася людина, наприклад, Джек, який не знав китайської мови, але мав при собі написані англійською вказівки, як користуватися китайськими ієрогліфами. Через стіну, в іншій кімнаті, стояв умовний Майкл, який володів китайською і передавав через щілину написані цією мовою питання Джеку. Майкл не бачив, що відбувається у Джека в кімнаті. Завдяки інструкціям Джек знаходив у кошику потрібні ієрогліфи, поєднував їх в правильній послідовності і через щілину передавав Майклу назад відповіді на його питання. Виходило так, що Майклу здавалося, ніби він спілкується з носієм китайської мови. Джек в експерименті був штучним інтелектом з прописаними алгоритмами, а Майкл – користувачем. Те, що дії Джека задовольняли запити Майкла не означало, що перший розуміє мову, він просто виконував прописані дії.

Однак технологія поглибленого навчання дає роботу можливість самому задавати необхідні алгоритми. Тоді гарантія, що штучний інтелект знайде правильний розв’язок у критичній ситуації, чи зможе захистити особисту інформацію від нестандартних хакерських атак досить низька.  

Довіряти "Алексі" і "Кларі" чи ні – кожен вирішує сам, хоча вже зараз варто примиритися з фактом їхнього швидкого втручання в наші життя. Можливо, правильним буде метод "золотої середини". Наприклад, попросити "Алексу" вимкнути світло в офісі, а "Клару" скасувати всі зустрічі, заплановані на вечір, і провести залишок дня вдома, біля каміна, в оточенні рідних людей і старого програвача з улюбленими піснями.