В теперішньому форматі платформа Велика Ідея проіснувала трохи більше року. За цей час деякі з ідей знайшли своє втілення, деякі лишилися тільки на рівні концепту і, можливо, досі чекають на своє здійснення. Через деякий час на Великій Ідеї стартує механізм колективного фінансування проектів Спільнокошт. Наостанок перед перевтіленням ми згадуємо про найбільш резонансні і цікаві, великі і малі ідеї Великої Ідеї.

Переможці Велика Ідея Fest 2011 

Режисер-документаліст Володимир Ільїн після закінчення кіновузу допустив, що проблеми українського кіно не лише у відсутності коштів, а і відсутності гдядачів. Анімаційна студія для дітей і дорослих «Чарівний Ліхтар», яку створив Володимир, стала полігоном виховання нового українського глядача через його залучення до процесу створеня анімаційних роликів. Особливістю студії стала можливість творчої реалізації для людей різного віку та різних професій. Завдяки перемозі на Велика Ідея Fest студія «Чарівний Ліхтар» отримала 14 тис. грн. і наразі зробила не один десяток мультфільмів.

Аліна Копиця – художник у рідкісному жанрі up-cycling. Вона займається тим, що перетворює списані у смітник речі на приємні для вжитку сумки, світильники, значки, блокноти, меблі чи інші креативні штуки. Її ідея полягала в тому, щоб організувати групу людей, яка б займалася подібною діяльністю. Наразі цей задум існує у формі еко-майстерні Peredelki, яка минулого року отримла підтримку в 14 тис. грн. Аліна дає багато майстер-класів, під час яких можна спробувати долучитися до виготовлення робіт з відходів.

Один з переможців Велика Iдея Fest – ідея благодійного магазину Олени Клименичевої. Приносимо старі речі в благодійний магазин, він їх продає, а з виручених коштів допомагає дітям або бездомним. Приємна і практична ідея, яка може очистити квартири від старих лиж, замалого взуття і непотрібних іграшок та сприяти покращенню карми. Магазин назвали «Щастя». Раніше діяльність ініціативи активізовувалась під час різних оупен-ейрів та вуличних акцій. А нині засновники проекту готуються до відкриття першого справжнього благодійного магазину у столиці.

Задум журналістки й активістки з Сімферополя Катерини Сєргацкової «Вуличний університет» на сьогодні вже реалізований. Це ініціатива відкритого нетипового навчання без атестатів та тісних лекторіїв. За словами Катерини, Вуличний університет – опонент традиційної освіти, яка, так чи інакше, нав’язує учням певні шаблони мислення.

Ідеї наших днів

Дресс-кросинг – це мережа обміну непотрібним одягом, альтернатива секонд-хендам. Морально застарілу, але цікаву і не надто зношену сорочку можна поміняти на класні літні сандалі, які комусь виявляться замалими. Це ідея художниці Тасі Діденко, яка таким чином пропонує гарно й економно вдягатися, впливати на зменшення промислового виробництва, долучатися до товарної благодійності та знайомитися з новими людьми.

Проект «Їжа з села», задуманий Колею Степанцем, має на меті долати новітні технології харчової переробки та забезпечувати нас справжньою їжею зі справжніх присадибних ділянок. Така форма дозволить споживачам їжі, тобто усім нам, свідоміше підходити до питання вживання їжі, враховуючи не лише дані з упаковки про фірму-виробника, а і репутацію конкретних господарів. Мета задумки, за словами автора, – нагодувати себе і людей якісною їжею, щоб щоки були червоними.

Провайдер Турботи – це один з благодійних проектів, запропонованих у свій час на Великій Ідеї. Задум Юрія Річняка на перший погляд був дуже простим, але в ньому крився чималий потенціал. Юрій пропонував програму комп’ютеризації дитячих будинків, що передбачала облаштування класів технікою та навчання дітей на програмному забезпеченні з відкритим кодом. «Може, це і є їхній квиток у щасливе повноцінне життя?» – запитував автор концепту. Наразі організатори «Провайдера турботи» власноруч зібрали і передали в дитячі будинки Київщини 10 комп'ютерів.

«Дороги міфів» – це творча концепція однієї великої мандрівки на Далекий Схід, вигадана Настею Мельниченко під час її мандрів вздовж Інду. Згідно із задумом Настя відправилася в подорож, повторюючи один з маршрутів древніх міграцій через Індію, Пакистан, Афганістан, Таджикістан, Узбекистан, Казахстан та Росію, аби спробувати віднайти відголоски минулої єдності людей і культур.

Голос Вулиць – портативний відкритий майданчик комунікації, співпраці і взаємонатхнення, складений з легендарних різнокольорових кубиків, обладнаних Wi-Fi джерелом. Це візитний проект організації Garage Gang Kollektiv, що вже не раз був реалізований на площах українських міст і сіл.

Як вже нещодавно повідомлялося, проект Миколи Марусика Мистецька платформа h4b отримав фінансову премію конкурсу від «Нескафе», тому цілком можливо, що скоро задуманий Центр Актуальної Культури буде реалізований у найкращому вигляді. Глобальним мотивом Мистецької платформи лишається позитивна практика освоєння занедбаних, але просякнутих історією будинків для перетворення їх на молодіжні культурні центри.

Проект молодого режисера Макса Мадонова «Кіно ре акція» мав задум відродити українське кіно. Його стратегія полягала у відновлені ментального переконання, що український прокат живе і функціонує навіть у маленьких містах. Зокрема, у містечку Радехів, у тамтешньому кінотеатрі «Україна» Максим організував 4 покази українських кінофільмів. Також у рамках своєї ініціативи Максим збирає фотографії закинутих кінотеатрів з різних куточків України.

Ініціатива Sunday БОРЩ була запозичена з Америки, і вже встигла файно прижитися на українській землі та не раз дати щедрий врожай вражень. Ця сучасна жива форма економічних нарад також була неодноразово реалізована Garage Gang Kollektiv від Києва до хутора Присивашне в Криму. Серед інгредієнтів успіху, крім, власне, борщу: синергія громадських активістів, колективна ревізія важливих проектів життя громади і просто святковий настрій.

Ідеї майбутніх днів

«Головне – це любов», – повідомляла у своїй презентації Сіза Чертова, чарівниця подарунків і майстриня рукоділля з Сімферополя. Оригінальність запропонованої нею студії подарунків у тому, що виготовлені вироби вона пропонує розвішувати в публічних місцях на гілках дерев, провокуючи несподівані посмішки пішоходів.

 Дизайнер Наталія Микуланинець з Мукачева пропонувала ідею «Підтримка випускників інтернатів» – центр допомоги вихованцям інтернат закладів. Центр мав би допомагати їм працевлаштуванням, соціальною адаптацією, юридичними та психологічними консультаціями і навіть житлом. На базі центру могли б проходити майстер-класи та професійні курси. 

Студент Антон Семенюк, автор єдиного в Україні сайту про комікси, мав намір створити ще й перший журнал українських коміксів та мальованих історій. Автор проекту називає комікси 9-м мистецтвом та вірить, що створення друкованого видання дозволить розширити популярність жанру в Україні. Наразі проект існує у вигляді жвавого сайту comx.org.ua.

Добродійник з Добропілля Володимир Орос у своєму проекті «Балакучий Дуб» пропонував висадити спеціальний гай, де кожне дерево представляло б різні куточки світу та символізувало б нові громадянські ініціативи. Сенс у тому, що дуби будуть жити довго, й історія нескоро забуде етапи побудови громадянського суспільства. Другий важливий мотив акції – покращення екологічної ситуації на планеті.

Фотограф та режисер з Києва Павло Сусляков запропонував проект «Відкрита кімната». Це ідея інтимного публічного простору, де кожен бажаючий зміг би залишити відкрите анонімне послання у формі записок-стікерів. Концепція порожньої кімнати для обміну думками і настроями має створити людині можливість, минаючи консультації психологів, відкрито ділитися своїм внутрішнім монологом або, навпаки, підживлюватися сенсами з чужих записок.

Нормальною практикою на навчальних лекціях стає використання візуальних ресурсів. Викладач Олександр Мокрогуз з Чернігова пропонує нарешті почати використання презентацій Power Point у шкільному викладанні історії. За його даними, наразі менше ніж кожен третій вчитель здатен самостійно створити і показати на уроках презентацію, і жодне профільне видавництво не виготовляє презентацій за навчальними програмами з історії для старших класів, тоді як користь від їх використання видається майже безсумнівною.

Ростилав Сороковий пропонував вмонтувати в простір міста атрибут наукової фантастики. У своєму проекті він описував створення підземного переходу, обладнаного світлодіодами та датчиками, що реагують на переміщення людей та живляться з енергії їхнього руху. В результаті могла вийти жива світлова інсталяція, яка б збагачувала міську буденність новими враженнями. 

Економіст Сергій Кандел на хвилі популярності різних мовних курсів запропонував абсолютно не розтиражований, унікальний варіант навчання мови жестів у Sign Language School. Ідея пропонувала рідкісну можливість почати краще розуміти мільйони людей, що у спілкуванні не використовують голос. Сергій зазначав: «Соромно, коли на подібні запити в спецзакладах доводиться чути, що не набралася група…, а тим часом у Києві відкривається 1562-та школа англійської... чи чергові глибинні тренінги з риторики».