Уявіть собі як Севастополем роз’їжджає лімузин, зупиняючись у публічних місцях, з нього виходять невідомі істоти у супроводі «людей в чорному» та прямують з квітами до місцевих пам’ятників. Метр на зріст з руками та ногами, проте без голови, «воно» з поміччю вилазить з авто, «крикливо» натякаючи на розкіш і владу. Така компанія з'являється у різних громадських місцях Севастополя та мовчки покладає квіти до пам’ятників Нахімова, Катерини ІІ, Матросу, Солдату.

Так виглядав перфоманс «Безголові», що здійснювався київською групою TanzLaboratorium на вулицях Севастополя в рамках організованих кураторським об’єднанням Худрада заходів під назвою «Спірна територія». 

"Люди в чорному" | Фото Sevas.ru

"Безголовий" у супроводі рухається до пам'ятника | Фото Sevas.ru

Парад "безголових" | Фото Анна Звягінцева

Севастопольські дизайнер Ігор Жидков та художник Андрій Годовальников протестують проти перфомансу | Sevas.ru

На площі біля пам’ятника Нахімова відбувся конфлікт між київськими та місцевими артистами, де символічну дію покладання квітів так і не вдалося завершити. Останні вирішили не стримувати себе та відстояти право на незайманість «чужинцями» своєї території. Севастопольська творча інтелігенція висловила протест словесним шквалом із ряду: «До свидания, это наш город!», «Я хочу, чтобы вы в таком виде к памятнику Нахимову не подходили!», «Когда нечто начинает возлагать цветы к памятнику, то это по-большому святотатство, да и вообще какое их вонючее дело? Для них это цирк, а для нас это жизнь».

З іншого боку, у TanzLaboratorium стверджують, що істоти з їхнього перформенсу хай і не схожі на людей, але вони «ввічливі та слідують правилам, вони не порушують закон, тому не можуть бути заарештовані». А їхня відмінність викликає сміх або тривогу, оскільки подібне дійство виходить за рамки буденних нетиповостей, і тому, це свого роду — порушення публічного спокою.

Юлія Тищенко Український незалежний центр політичних досліджень, політолог

Севастополь, як не парадоксально — не Крим, це інше місто, з іншим ідентитетом, з акцентом на символах та традиціях, які базуються на імперській спадщині ще більше, ніж в самому Криму. Через те така реакція на ці «квіти». Така реакція — символічний ряд, що ті, хто кланяється цим пам'ятникам — є безголові, хтось пізнав в цьому себе, чи метафора — ми настільки безголові, що поклоняємося цим сенсам. Інша справа, що і Нахімов, і Катерина є значимими символами, стовпами севастопольської ідентичності, її засадничими маркерами, які характеризують ціннісний ряд — імперія, слава, флот. А такий перформанс ставить під сумнів відповідні маркери, примушує  замислитися над засадами севастопольської ідентичності тим, хто до цього не просто не готовий, але буде не готовим ще доволі тривалий час. Тому така акція сприймається ледь як не наруга. Тим більше організатори акції з Києва, це несе в очах севастопольців низку негативних конотацій. Наприклад, як столиця незрозумілої держави, "окупанта", якій Крим дістався за блатом в часи Хрущова. До речі, я особисто не знаю, якщо б до пам'ятника Лесі Українки підійшли з таким дійством, як би відреагувала особисто я.

Організатори кажуть, що «Спірна територія» — це діри в застиглому та розділеному на сфери впливу світі, вони дають можливість на зміни, магнетизують можливістю робити власні ставки та вступити в гру. Неважливо, чи стосується така гра соціальних відносин, маргіналізації, гендерних перевтілень, сексуальних віянь, конфлікту ксенофобій, війни приватних та суспільних інтересів. Основа в тому, що зашкарублі та догматичні структури дають імпульс внутрішньому діалогу, який можна не відокремлювати, а навпаки вважати частиною суспільного. Цим імпульсом також може бути конфлікт, і в цьому ще один доказ спірності території.